ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 2-15/5599.1-2003
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши
касаційну скаргу Н-ської ОДПІ АР Крим
на постанову від 29.05.2003 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/5599.1-2003
за позовом ДП "XXX"
до Н-ської ОДПІ АР Крим
про визнання недійсним рішення,
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. довір. від 29.03.04р. № 210
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.03.2003 року (суддя Дадинська Т.В.) позов задоволено частково,
визнано недійсним рішення Н-ської ОДПІ № 333\23-01\30459364\2567
від 13.07.2003 року у частині донарахування податку на додану
вартість у сумі 46100,00 грн., застосування фінансових санкцій по
податку на додану вартість у сумі 9801,35 грн., донарахування
податку на прибуток у розмірі 72000,00 грн., застосування
фінансових санкцій по податку на прибуток у сумі 4715,00 грн.,
зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у
сумі 615051,00 грн. В частині визнання рішення Н-ської ОДПІ від
13.07.2003 року по збору в Державний інноваційний фонд у сумі
1420,00 грн. провадження по справі припинено. В іншій частині в
позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
29.05.2003 року, апеляційна скарга Н-ської ОДПІ залишена без
задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 25.03.2003 року без змін.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу
на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги заявник посилається на
неправильне застосування судами пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В судовому засіданні 31.03.2004 року на підставі ст. 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
було оголошено перерву до 06.04.2004 року о 09
годині 50 хвилин.
Заслухавши суддю доповідача та пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами при прийнятті судових рішень норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, за результатами перевірки Н-ською
ОДПІ встановлено заниження позивачем валового доходу за І квартал
2001 року у сумі 578000,00 грн. у звязку з невключенням до складу
валового доходу вартості відвантажених будівельних матеріалів
фірмі ТОВ "YYY" згідно податкових накладних № 2 від 31.01.2001
року у сумі 27287,30 грн. і № 5 від 30.03.2001 року у сумі 390,79
грн., а також цільових коштів, отриманих на фінансування витрат,
повязаних з будівництвом енергоблоків вітряних електростанцій та
витраченних не за цільовим призначенням - на придбання легкового
автомобіля АУДИ - 100, 1991 року випуску у громадянина Б.Б.Б. на
суму 34761,58 грн.
Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат не
включаються витрати на придбання, будівництво, реконстркуцію,
модернізацію, ремонт та інші покращення основних фондів.
Апеляційний суд, приймаючи постанову вірно застосував норми
матеріального права, а саме пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1 ст. 8,
п. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Указ Президента України "Про
будвіництво вітряних електростанцій" ( 159/96 ) (159/96)
від 02.03.1996
року № 159\96 та Постанову Кабінету Міністрів України "Про
комплексну програму будівництва вітрових електростанцій"
( 137-97-п ) (137-97-п)
від 03.02.1997 року № 137.
З огляду на викладене та норми чинного законодавства, господарські
суди попередніх інстанцій цілком вірно дійшли висновку про те, що
позивач дійсно зазнав витрат у звязку з будівництвосм основних
фондів, які використовуються їм в його господарській діяльності,
але за рахунок яких засобів відбулося фінансування витрат по
будівництву вітрових електростанцій не має значення.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року № 168\97-ВР
із змінами і доповненнями - податковий кредит звітного періоду
складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) і основних фондів чи нематеріальних активів,
які підлягають амортизації.
Апеляційний господарський суд, виходячи з норм чинного
законодавства, підставно дійшов висновку про те, що суми податку
на додану вартість, сплачені платником податку у звітному періоді
у звязку з придбанням (спорудженням) основних фондів, які
підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту
такого звітного періоду, незалежно від строку введення в
експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник
податку на протязі такого звітного періоду обороти які
оподатковуються.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що постанова
апеляційного суду прийнята відповідно до норм чинного
законодавства і підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга
без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Н-ської ОДПІ АР Крим залишити без задоволення.
Постанову від 29.05.2003 року Севастопольського апеляційного
господарського суду залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Костенко Т.Ф.