ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 1/6/1123-4/9/03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова,
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача Т. Самар,В.Білюшов
- відповідача О. Коваль,Я.Лоцман
- третя особа О. Ре щук, Я Тунік
розглянув
касаційну скаргу ДП “Кремнійполімер”
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 1/6/1123-4/9/03
за позовом ДП “Кремнійполімер”
до СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Запоріжжі
3-тя особа ДПА у Запорізькій області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.2003
(суддя В.Хуторной) в частині визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень СДІ від 26.07.2002 № 0000130205/0,
№ 0000140205/0 у позові відмовлено, в частині визнання
недійсними інших податкових рішень провадження у справі
припинено, так як рішення СДПІ за наслідками розгляду скарги
було направлено платнику податків без порушення термінів,
встановлених ст. 5 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. Інші
повідомлення-рішення мають похідний характер та не встановлюють
правових наслідків для позивача, що свідчить про відсутність
предмету спору.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
19.03.2003 рішення господарського суду залишено без зміни,
оскільки скаржнику у встановлені строки відповідачем та третьою
собою було відмовлено у задоволенні скарги, похідні
повідомлення-рішення призначені лише для доведення нових
термінів сплати раніше встановлених зобов’язань.
ДП “Кремнійполімер” просить постанову апеляційного суду та
рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати, позовні
вимоги задовольнити, оскільки відповідь на подану скаргу не була
вмотивована, Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
не визначає терміну
повідомлення-рішення, ДПА України незаконно наказом від
21.06.2001 затверджено порядок направлення повідомлень-рішень.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підстави, на які посилається позивач у позовній заяві та
апеляційній скарзі, законодавством не передбачені.
Статтею 4 п. 4.2.3 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене
контролюючим органом у випадках, визначених Законом № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, є помилковим, покладається на платника податків, за
винятком випадків визначення податкових зобов'язань за непрямими
методами.
Матеріали справи не містять доказів помилковості нарахування
податкових зобов'язань СДПІ.
Слід зазначити, що у судовому порядку підлягають розгляду спори
про визнання недійсними актів ненормативного характеру. В разі
винесення відповідного рішення суду, акт вважається недійсним з
моменту його прийняття, тобто обставини, що служать підставою
для визнання акту недійсним повинні існувати на момент прийняття
такого акту. Позивач в обґрунтування своїх вимог наводить
обставини, які не існували в момент прийняття рішень СДПІ від
26.07.2002 № 0000140205/0 та № 0000130205/0 і можуть служити
лише підставою для скасування рішень.
Подана позивачем скарга містила вимоги про скасування
повідомлень-рішень СДПІ від 26.07.2002 року № 0000140205/0 та
№ 0000130205/0 та рішення СДПІ за наслідками розгляду скарги від
23.08.2002 року № 7453/10/32-05.
Позовні вимоги позивача полягають у визнанні недійсними
повідомлень-рішень СДПІ.
Рішення господарського суду в частині відмови в позові про
визнання недійсними повідомлень-рішень від 26.07.2002
№ 0000140205/0 та № 0000130205/0 прийнято судом з урахуванням
фактичних обставин справи та у відповідності до вимог норм
матеріального та процесуального права.
При вирішенні питання про визнання недійсними похідних
повідомлень-рішень СДПІ, направлених за наслідками розгляду
скарг позивача у адміністративному порядку від 23.08.2002
№ 0000140205/1, № 0000130205/1 та від 24.09.2002 року
№ 0000140205/2, № 0000130205/2, необхідно визначити їх правову
природу.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих
органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні
правові наслідки, спрямований на врегулювання тих чи інших
суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів
цих відносин.
Суттєвою ознакою актів ненормативного характеру є породження
прав та обов'язків внаслідок їх прийняття.
У відповідності до ст. 6 пп. 6.5, 6.6 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, додаткові повідомлення направляються лише у випадку
зміни (збільшення чи зменшення) податкового зобов'язання за
наслідками адміністративного узгодження такого зобов'язання.
Матеріали справи свідчать про те, що за наслідками розгляду
первинної та повторної скарг платника податків податкові
зобов'язання позивача не змінювалися. За таких обставин статус
повідомлень-рішень, надісланих за наслідками розгляду скарг
платника податків, не відповідає визначенню повідомлень у
розумінні Закону України № 2181.
Правова природа таких повідомлень-рішень визначена “Порядком
направлення органами державної податкової служби України
податкових повідомлень платникам податків” ( z0567-01 ) (z0567-01)
,
затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України
від 21.06.2001 року № 253, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 6.07.2001 р. за № 567/5758 (далі - Порядок № 253). Так,
пунктом 5.3 вищезгаданого Порядку № 253 встановлено. “З метою
доведення до платника податків граничного строку сплати
податкового зобов'язання, зазначеного у раніше надісланому
податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового
зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або
залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення
не відкликається), податковим органом складається та
надсилається (вручається) платнику податків податкове
повідомлення, яке має номер раніше надісланого податкового
повідомлення та через дріб номер скарги, щодо якої воно складене
(1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове
повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового
зобов'язання”.
Отже, похідні повідомлення-рішення, формуються на підставі
рішень про розгляд скарги платника податків і призначені лише
для доведення нових термінів сплати раніше встановленого
зобов'язання.
За таких обставин неможливо визначити такі повідомлення як акти
ненормативного характеру, що породжують права і обов'язки у
платника податків.
Порядок № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
також містить прямий припис щодо
форми похідних повідомлень-рішень: “При складанні податкового
повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру
податкових повідомлень:
а) до графи 1 порядковий номер за певний рік;
б) до графи 2 дата складання.
Номер податкового повідомлення складається з таких частин:
порядковий номер у межах відділу, який склав податкове
повідомлення тільки для першого повідомлення-рішення; номер
відділу, який склав повідомлення; через дріб номер скарги, на
яку відповідає повідомлення-рішення...” Враховуючи викладене,
похідні повідомлення-рішення не можуть порушувати прав та
охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки не
встановлюють для нього нових прав та обов'язків.
Форма таких повідомлень не може змінювати їх правову природу.
Терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань встановлюються
законом і не можуть змінюватись актами державної податкової
служби, вони лише доводяться до платників податків у спосіб,
встановлений Порядком № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
.
Стаття 80 Господарського процесуального кодексу містить
вичерпний перелік підстав припинення провадження по справі.
Зокрема п. 1-1 цієї статті передбачає відсутність предмету
спору. Предметом спору при визнанні акту недійсним є акт
ненормативного характеру, який порушує права та охоронювані
законом інтереси позивача.
Сформовані у відповідності до Порядку № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
похідні
повідомлення-рішення не змінюють прав та обов'язків платника
податків, а сповіщають про його обов'язки, визначені актами
ненормативного характеру - рішеннями про нарахування податкових
зобов'язань, які і підлягають оскарженню в судовому порядку.
Твердження позивача про порушення СДПІ відповідних Наказів ДПА
України, що регламентують порядок прийняття рішень органами
державної податкової служби не можуть послужити підставою для
визнання недійсними похідних повідомлень-рішень, оскільки форма
і, зокрема, назва таких повідомлень-рішень не змінює їх правової
природи, як документів, що не породжують прав та обов'язків
платника податків.
Не приймаються до уваги доводи скаржника щодо незаконності
затвердження порядку направлення органами ДПІ
повідомлень-рішень, оскільки відповідний наказ нечинним у
судовому порядку не визнавався.
Касаційна інстанція враховує обставини встановлені судами,
зокрема, своєчасність та аргументованість відповіді СДПІ на
подану скаргу, що відповідає вимогам ст. 5 Закону № 2181.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ПОСТАНОВИЛИ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
19.05.2003 у справі № 1/6/1123-4/9/03 та рішення суду по цій
справі залишити без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.