ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2004 Справа N 4/273
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державного підприємства "Науково-
судовому засіданні касаційну дослідний, виробничий агрокомбінат
скаргу "ПВ", яке є правонаступником
Державного підприємства
Агрокомбінат "ПВ"
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 13.01.2004
у справі № 4/273
господарського суду м. Києва
за позовом Державного підприємства
Агрокомбінат "ПВ", правонаступником
якого є Державне підприємство
"Науково-дослідний, виробничий
агрокомбінат "ПВ"
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "АЛ"
про визнання договору міни недійсним,
за участю представників від:
позивача
відповідача
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2003 здійснено
заміну позивача ДП Агрокомбінат "ПВ" на його правонаступника ДП
"Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "ПВ", позов задоволено
частково: визнано недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір міни від 09.04.1999, укладений між
радгоспом "С" та ТОВ "АЛ", з моменту його укладення. В решті
позовних вимог відмовлено.
За результатами апеляційного провадження Київським апеляційним
господарським судом прийнято постанову від 13.01.2004, якою
апеляційну скаргу ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат
"ПВ" залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ "АЛ"
задоволено частково: рішення господарського суду м. Києва від
08.10.2003 скасовано, а в позові - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, ДП "Науково-дослідний,
виробничий агрокомбінат "ПВ" звернулось до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2004
скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2003
скасувати в частині відмови позивачу в задоволенні вимоги щодо
зобов'язання ТОВ "АЛ" повернути ДП "Науково-дослідний, виробничий
агрокомбінат "ПВ" консервний цех з допоміжними спорудами, складами
та приміщеннями у м. Києві, а позов задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДП "Науково-дослідний, виробничий
агрокомбінат "ПВ" посилається на порушення та неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права, а
саме: ст.ст. 13, 23 Закону України "Про оренду державного та
колективного майна", ст. 37 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 104 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 10, 34
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, ст. 48
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, п. 1 ст. 37 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 45, 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з мотивів, які
викладено у касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарських судів, проаналізувавши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
З матеріалів справи та встановлених обставин справи вбачається, що
між радгоспом "С" та ТОВ "АЛ" укладено договір 24.02.1995 № 30 про
співпрацю. За цим договором ТОВ "АЛ" зобов'язалось профінансувати
будівництво для радгоспу "С" консервного цеху для консервування
плодоовочевої продукції продуктивністю 3 млн. умовних банок на рік
в с. Софіївська Борщагівка КиєвоСвятошинського району Київської
області. Кошторисна вартість будівництва, відповідно п. 2.1
Договору, сторонами визначена в сумі 390 622, 00 доларів США.
Згідно пп. 2.1., 3.2, 3.3, 3.4. вказаного Договору, радгосп "С"
зобов'язався передати у власність ТОВ "АЛ" консервний цех, склад,
теплиці в м. Києві, а також зобов'язався надати ТОВ "АЛ" частину
приміщень в оренду.
Крім того, між радгоспом "С" та ТОВ "АЛ" укладено додаткову угоду
№ б/н від 27.02.1995 до договору № 30 від 24.02.1995. В ній
сторони уточнили та деталізували зобов'язання ТОВ "АЛ" по
фінансуванню будівництва та уточнили порядок та умови передачі
радгоспом "С" у власність ТОВ "АЛ" консервного цеху, складу,
теплиць в м. Києві.
Водночас, сторони уклали доповнення без номера і без дати до
договору № 30 від 24.02.1995 та додаткової угоди № б/н від
27.02.1995, яким уточнили порядок фінансування будівництва та
передачі радгоспом "С" у власність ТОВ "АЛ" консервного цеху,
складу, теплиць в м. Києві.
Оскільки майно радгоспу "С" є державною власністю і на його
передачу та відчуження необхідна була згода уповноваженого
державного органу управління майном, адміністрація радгоспу "С"
звернулась до Представництва Фонду державного майна України в
Києво-Святошинському районі Київської області з листом № 49 від
14.03.1995 на отримання згоди на передачу в оренду ТОВ "АЛ"
консервного цеху, складу, теплиць в м. Києві.
Листом № 54 від 15.03.1995, представництво Фонду державного майна
України в Києво-Святошинському районі Київської області
повідомило, що воно дає згоду на передачу в оренду вказаних
приміщень.
В порядку виконання умов договору між сторонами про співпрацю № 30
від 24.02.1995, п. 2 додаткової угоди № б/н від 27.02.1995 до
нього, доповнення до вказаних договору та додаткової угоди, між
радгоспом "С" та товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ"
укладено договір № б/н від 20.03.1995 оренди цілісного майнового
комплексу консервного цеху та допоміжних споруд в м. Києві. Згідно
пп. 3.1.1, 10.1 Договору, термін дії договору оренди визначено в
50 років, тобто - до 20.03.2045. У порядку оплати орендної плати
за договором оренди № б/н від 20.03.1995 орендар, ТОВ "АЛ",
зобов'язався реконструювати орендодавцю, радгоспу "С", консервний
цех для консервування плодоовочевої продукції продуктивністю 3
млн. туб. в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району
Київської області.
В порядку дотримання наведених вище умов договору про співпрацю
№ 30 від 24.02.1995, додаткової угоди, доповнення до них, договору
оренди № б/н від 20.03.1995, між радгоспом "С" та ТОВ "АЛ"
укладено договір № 30-1 від 23.12.1995 підряду на реконструкцію
консервного цеху для консервування плодоовочевої продукції
продуктивністю 3 млн. туб. в с. Софіївська Борщагівка
Києво-Святошинського району Київської області.
Адміністрація радгоспу "С" звернулась до Міністерства сільського
господарства і продовольства України як до органу, уповноваженого
управляти державним майном, з проханням надати дозвіл на передачу
у власність ТОВ "АЛ" консервного цеху, складу, теплиць в м. Києві.
Листом № 37-40-2-13/3434 від 24.04.1996 міністерство повідомило
радгосп "С" про надання йому дозволу на продаж приміщень у
відповідності до Наказу Голови Фонду державного майна України від
07.08.1995 № 1002.
09.04.1999 між радгоспом "С" та товариством з обмеженою
відповідальністю "АЛ" укладено договір міни № б/н, відповідно до
якого сторони взяли на себе зобов'язання щодо обміну наступною
продукцією: консервний цех з допоміжними спорудами, складами та
приміщеннями, який розташований за адресою: м. Київ, власником
якого є радгосп "С" (перелік комплектності цеху в додатку № 1) на
обладнання, матеріали, монтажні і пусконаладжувальні роботи по
реконструкції консервного цеху за адресою: Київська обл., с.
Софіївська Борщагівка, власником якого є ТОВ "АЛ" (згідно додатку
№ 2 до Договору міни). Загальна вартість майна, що підлягає
обміну, становить 297 878, 83 грн..
Відмовляючи в позові, апеляційна інстанція виходила з норм статей
33, 37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, дійшовши
висновку, що звертатися до суду за захистом державних інтересів
щодо майна, що було чи є державною власністю, і вимагати визнання
недійсними угод та повернення такого майна державі міг лише
державний орган, уповноважений управляти державним майном, а не
позивач, який не є органом державного управління, ніколи не мав
спірного державного майна на праві повного господарського відання
і не вправі вимагати повернення йому цього майна.
Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від
13.05.1999 № 193 державне підприємство радгосп "С" реорганізоване
з приєднанням його на правах структурного підрозділу до ДП
Агрокомбінат "ПВ", який наказом Міністерства аграрної політики
України від 25.04.2002 № 120 було перейменовано у ДП
"Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "ПВ". При цьому,
апеляційна інстанція зазначила, що Положення щодо
правонаступництва державного підприємства - Агрокомбінат "ПВ" прав
та обов'язків реорганізованого радгоспу "С" наказ від 13.05.1999
не містив.
До того ж, 15.07.1999 комісією, створеною на виконання наказу
Міністерства агропромислового комплексу України від 13.05.1999
№ 193, було складено акт приймання передачі основних і обігових
фондів радгоспу "С" до ДП Агрокомбінат "ПВ". Проте, цього акту, на
думку судової колегії апеляційної інстанції, не вбачається факту
передачі позивачу консервного цеху, розташованого в м. Києві.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла визнала
встановленим той факт, що спірний консервний цех в м. Києві ніколи
не був закріплений за позивачем на праві повного господарського
відання, не перебував у нього на балансі, і не міг бути переданим
йому під час реорганізації радгоспу "С", оскільки на той час
останньому не належав.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитись з висновками апеляційного господарського суду виходячи
з наступного.
Відповідно до п. 4.2 Статуту державного підприємства радгоспу "С",
майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на
праві повного господарського відання, а згідно із п. 4.4 Статуту
відчуження засобів виробництва, що є державною власністю 3
закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом
управління майном у порядку, що встановлений чинним
законодавством, одержані в результаті відчуження зазначеного майна
кошти спрямовуються виключно на інвестиції підприємства і є
державною власністю.
Статтею 10 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
встановлено, що відчуження від держави засобів виробництва, що є
держаною власністю і закріплені за державним підприємством,
здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за
конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом
державного майна України. Відповідно до Положення про порядок
відчуження засобів виробництва, що є державною власністю,
затверджено наказом ФДМУ № 1020 від 07.08.1995, яке діяло на
момент укладення договору міни, одержані в результаті відчуження
зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції.
Отже, визнавши спірну угоду недійсною на підставі ст. 48
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, місцевий господарський суд
дійшов правомірного висновку про те, що договір міни від
09.04.1999 було укладено в порушення вимог ст. 10 Закону України
"Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та Положення про порядок
відчуження засобів виробництва ( z0311-95 ) (z0311-95)
, що є державною
власністю, затвердженого наказом ФДМУ № 1020 від 07.08.1995.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму
Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
за правилами
ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода визнається
недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим
актам, виданим органами державної влади та управління в межах
наданої їм компетенції.
Правовими наслідками визнання угод недійсними, зокрема на підставі
ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, є двостороння
реституція, тобто, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана
повернути другій стороні все одержане за угодою, а при
неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його
вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не
передбачені законом.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що сторони будьяких
дій щодо передачі майна саме за договором міни не здійснювали, а
також не надано доказів, що саме за договором міни було здійснено
передачу консервного цеху з допоміжними спорудами, складами та
приміщеннями, який розташований за адресою : м. Київ (перелік
комплектності цеху в додатку № 1) та обладнання, матеріали та
монтажні і пусконаладжувальні роботи по реконструкції консервного
цеху за адресою: Київська обл. с. Софіївська Борщагівка (згідно
додатку № 2).
З актів, залучених до матеріалів справи, вбачається, що консервний
цех з допоміжними спорудами, складами та приміщеннями,
розташований за адресою: м. Київ, власником якого є радгосп "С",
передано відповідачеві відповідно до умов договору оренди від
20.03.1995. Зокрема, в акті прийому-передачі по взаєморозрахунках
між радгоспом "С" і ТОВ "АЛ" від 13.05.1999 зазначено, що Акт
складено відповідно до Договору оренди цілісного майнового
комплексу від 20.03.1995 і Договору підряду № 30-1 від 23.12.1995.
Із акту вбачається, що відповідач відповідно до зазначених вище
договорів оренди та підряду передає обладнання, матеріали та
виконаний обсяг робіт по реконструкції консервного цеху у с.
Софіївська Борщаговка КиєвоСвятошинського району, а радгосп "С"
приймає вищевказані обладнання, матеріали та роботи на загальну
вартість 297 898, 83 грн.; радгосп "С", відповідно до договору
оренди, передає старий консервний цех із допоміжними спорудженнями
і помешканнями за адресою: м. Київ, а ТОВ "АЛ" приймає
вищевказаний цех у комплектності загальною вартістю 297 898, 83
грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами не було надано
доказів стосовно того, що укладений 20.03.1995 між радгоспом "С"
та ТОВ "АЛ" договір оренди цілісного майнового комплексу
консервного цеху, строк дії якого закінчується 20.03.2045 припинив
свою дію, місцевий господарський суд, відмовивши у позові в
частині повернення майна позивачу за спірною угодою, дійшов
правильного й обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія
суддів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний,
виробничий агрокомбінат "ПВ" від 27.01.2004 № 126 задовольнити
частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.01.2004 у справі № 4/273 скасувати, а рішення господарського
суду м. Києва від 08.10.2003 - залишити в силі.