ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2004 Справа N 2-20/9729-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників:
від позивача :
від відповідача : не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.10.2003р.
у справі № 2-20/9729-2003 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім
"НК"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
31.07.2003р., яке постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13.10.2003р. залишене без змін, позов
задоволено, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 11.04.2003р.
№ 0002242303/0.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі подала касаційну
скаргу, в якій просить дані судові рішення скасувати та прийняти
нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою
відповідальністю Торговий дім "НК" відмовити. Свою вимогу Державна
податкова інспекція у м. Сімферополі мотивує тим, що господарським
судом порушено ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, п. 8 Інструкції "Про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби" ( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженої наказам Державної
податкової адміністрації України від 17.03.2001р. № 110, Закон
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та держаними цільовими фондами", п. 15 ст. 4
Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
,
ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю Торговий дім "НК" доводить безпідставність вимог
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та правомірність
прийнятого господарським судом рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши заперечення
представника Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім
"НК", перевіривши правильність застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової інспекції у м. Сімферополі задоволенню не підлягає.
Господарським судом встановлено, що за перевіркою позивача
відповідачем виявлено недостачу бензину А-92 у кількості 92л., про
що 20.03.2003р. складено акт, при цьому відповідачем не було
виявлено порушень щодо реєстрації, опломбування в установленому
порядку, цілісності пломб реєстратора розрахункових операцій
позивачем. За результатами даної перевірки відповідачем прийнято
податкове рішення-повідомлення № 0002242303/0 від 11.04.2003р.,
яким до позивача за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
з підстав,
передбачених ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
застосовано фінансові санкції
у сумі 782грн.
Згідно п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в
безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних
чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити
розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги)
через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та
переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових
операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що
підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках,
передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок. Отже, приписами даної
правової норми на суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції при продажу товарів, покладено
обов'язок проводити ці операції через відповідні реєстратори
розрахункових операцій. Проте, господарським судом не було
встановлено обставини щодо того, що позивач при продажу товарів
порушив приписи даної правової норми і здійснив операцію саме з
продажу товарів та розрахунок за цією операцією без застосування
реєстратора розрахункових операцій.
Згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за порушення вимог цього Закону до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів
державної податкової служби України застосовуються фінансові
санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих
послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення
розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів
(наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій
через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування
відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання
розрахункової операції, або проведення її без використання
розрахункової книжки. Таким чином, як випливає з приписів даної
правової норми, фінансові санкції, встановлені даною правовою
нормою, застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності,
які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів в
порушення вимог цього Закону. Оскільки, господарським судом на
підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не
було встановлено обставин щодо продажу позивачем 92л. бензину та
здійснення розрахунку за нього в порушення вимог Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, то у
відповідача були відсутні правові підстави для застосування до
позивача санкції, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Правовий порядок
в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може
бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Оскільки при прийнятті оспорюваного податкового
повідомленнярішення відповідач діяв в порушення вимог п. 1 ст. 17
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, то підстави для задоволення касаційної скарги
відсутні.
Посилання відповідача на порушення господарським судом п. 8
Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби" ( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженої
наказам Державної податкової адміністрації України від
17.03.2001р. № 110, Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними
цільовими фондами" не може бути прийнято до уваги, оскільки
відповідачем не зазначено у чому полягає суть порушення
господарським судом даних правових норм.
Твердження відповідача про порушення господарським судом п. 15 ст.
4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
,
ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якими його звільнено від сплати
державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, не може бути прийнято до уваги, оскільки воно є
помилковим. Діяльність органів правосуддя врегульована нормами
процесуального права. Дані норми регулюють процесуальні дії всіх
суб'єктів господарського процесу, незалежно від їх правового
положення. Принцип покладення витрат на сторону, яка заявила
безпідставний позов, або на сторону, яка затіяла безпідставний
спір у господарському процесі - це головний принцип, який
суб'єктом правотворчості закладений у питання розподілу
господарських витрат.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом
норми матеріального та процесуального права порушено не було, то
підстави для скасування прийнятого ним судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13.10.2003р. у справі № 2-20/9729-2003 -
без змін.