806/4032/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 13.08.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (суддя Шимонович Р.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (головуючий суддя Котік Т.С., судді Жизневська А.В., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0000412202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2014 року на 1197367,00 грн.

Судами встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вектор ХХІ" за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт №3098/06-25-22-02/35905571 від 23.05.2014, яким встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року в сумі 1197367,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Вектор ХХІ", посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, зокрема, у вигляді акту про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до яких не встановлено наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій. Крім того, вказував на оформлення податкових накладних з порушенням вимог статті 201 ПК України, а саме: цифровий електронний підпис при реєстрації накладних та підпис, що скріплює ці накладні при видачі їх покупцям, належать різним особам. Також зазначав про відсутність у Товариства довідок КБ-2 та КБ-3 з переліком виконаних робіт за місяць, що, на думку податкового органу, свідчить про нереальність здійснення господарських операцій щодо будівництва ТОВ "Вектор ХХІ" комплексу житлової та громадської забудови по вул. Горького в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000412202 від 24.06.2014.

Ухвалюючи рішення, суди дійшли висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ "Вектор ХХІ") щодо виконання робіт по будівництву комплексу житлової та громадської забудови по вул. Горького в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, які використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами встановлено, що 27.07.2012 між Товариством (Замовник) та ТОВ "Вектор ХХІ" (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 12-07-27, відповідно до умов якого Генпідрядник зобов`язується на свій ризик, своїми та/або залученими силами та засобами відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації виконати і здати у встановлені договором строки роботи по об`єкту, а Замовник прийняти та оплатити їх.

Пунктом 1.2 договору визначено об`єкт будівництва: комплекс житлової та громадської забудови по вул. Горького в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Виконання договору, як констатовано судами, підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ форми КБ-3, графіком виконання - будівельно-монтажних робіт, графіками будівництва та фінансування, договірною ціною на будівництво.

Оплату за виконані будівельні роботи проведено у безготівковій формі (банківські виписки).

Контрагентом виписано Товариству податкові накладні №1 від 08.01.2014, №2 від 09.01.2014, №4 від 10.01.2014, №5 від 13.01.2014, №6 від 14.01.2014, №7 від 17.01.2014, №8 від 21.01.2014, №9 від 22.01.2014, №10 від 23.01.2014, №11 від 27.01.2014, №12 від 28.01.2014, №13 від 29.01.2014, №15 від 30.01.2014, №16 від 31.01.2014, №1 від 03.02.2014, №2 від 06.02.2014, №3 від 10.02.2014, №4 від 11.02.2014, №5 від 14.02.2014, №6 від 18.02.2014, №7 від 24.02.2014, №8 від 25.02.2014, №10 від 19.02.2014, №11 від 27.02.2014, №12 від 28.02.2014, які, як встановлено судами, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Встановлено також, що податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та підписані цифровим електронним підписом уповноваженою на це особою на час їх виписки - головним бухгалтером контрагента ОСОБА_1, проте, на час перевірки остання була звільнена з посади, а тому податкові накладні в паперовому вигляді продубльовано для податкового органу головним бухгалтером ТОВ "Вектор ХХІ" Тимощук Г.В., яку прийнято на посаду лише 21.05.2014.

Судами досліджено й додаткову угоду № 2 від 21.07.2013 до договору генерального підряду № 12-07-27 від 27.07.2012, якою пункт 4.2 договору змінено і викладено у наступній редакції: "Довідка № КБ-2в і Довідка № КБ-3 оформлюються Генпідрядником у двох примірниках після завершення кожної черги будівництва Об`єкта (черги Будівництва затверджуються окремими додатками після усунення всіх недоліків будівництва) і надаються Замовнику протягом 5-ти робочих днів з дня їх складання".

Згідно штатного розпису, як констатовано судами, у ТОВ "Вектор XXI" працювали головний інженер, інженер-будівельник, виконроб, економіст з матеріально-технічного забезпечення. Всього для виконання функцій Замовника позивач мав у штаті 17 посад спеціалістів: інженери по нагляду за будівництвом, інженер-кошторисник, спеціалісти з продажу, спеціалісти з логістики.

Разом з тим, для виконання робіт контрагентом було залучено субпідрядників - ТОВ "Українська енергетична компанія", ПрАТ "Отіс", ТОВ "Волинь-Січ", ПП "Мінерал", ТОВ "Інвестбуд-2005", ПП "Сфера-Плюс".

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Підсумовуючи викладене, суди обґрунтовано вказали на помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом щодо виконання підрядних робіт, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року - без змін.