ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2004 Справа N 2-15/4554-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників:
від позивача :
від відповідача : не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Кримської регіональної митниці
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.07.2003р.
у справі № 2-15/4554-2003 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Підприємства "Т"
до Кримської регіональної митниці
про визнання недійсним талону відмови,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.04.2003р., яке постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 08.07.2003р. залишене без змін, позов
задоволено: визнано недійсним талон відмови Кримської регіональної
митниці в митному оформленні вантажу № 252 від 25.01.2001р.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Кримська регіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій
просить дані рішення скасувати та в позові відмовити. Свою вимогу
Кримська регіональна митниця мотивує тим, що рішення прийняті з
порушенням та не правильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
Підприємства "Т", які з'явились в господарське засідання суду
касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Кримської регіональної митниці
підлягає задоволенню частково.
Позивачем подано позов щодо визнання недійсним талону відмови
№ 252 від 25.01.2001р. на вантажну митну декларацію
№ 6000/1/000326 від 25.01.2001р.
Порядок декларування товарів та інших предметів визначено Митним
кодексом України, із чого випливає, що даний спір виник з митних
правовідносин.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що позивач
25.01.2001р. надав відповідачу вантажну митну декларацію
№ 6000/1/000326 для митного оформлення вантажу (квіти за
контрактом № 1 від 12.01.2001р.). Відповідач при митному
оформленні вантажу 25.01.2001р. видав позивачу талон відмови, в
якому зазначено мотиви відмови у митному оформленні вантажу, а
саме: невиконання вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно ст. 37 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, у редакції
Кодексу від 12.12.1991р., (ділі Митний кодекс України) переміщення
через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає
митному оформленню. Отже, як випливає з приписів даної норми
Кодексу, митному оформленню підлягають товари та інші предмети,
які мають переміщуватись через митний кордон України. Проте,
господарським судом попередніх інстанцій у встановленому законом
порядку на підставі відповідних доказів не було встановлено
обставин щодо того чи було переміщено через митний кордон України
вантаж, який задекларовано у вантажній митній декларації
№ 6000/1/000326 від 25.01.2001р., що є порушенням ст. ст. 32, 34,
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження доказів.
Згідно ч. 2 ст. 37 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
митне
оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою
забезпечення митного контролю та для застосування засобів
державного регулювання ввезення на митну територію України,
вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та
інших предметів. Отже, як випливає з приписів даної норми Кодексу,
на службових осіб митниці покладено обов'язок митного оформлення
товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон
України.
Згідно ст. 43 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
у разі відмови в
пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів
митниця зобов'язана давати заінтересованим особам вичерпні
роз'яснення вимог митного оформлення, виконання яких забезпечує
можливість такого пропуску. Отже, як випливає із приписів даної
правової норми, у випадку відмови у пропуску через митний кордон
товарів на митницю покладено обов'язок роз'яснити вимоги щодо
митного оформлення.
Відповідно до вимог вищенаведеної ст. 43 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
Державною митною службою України видано наказ від
24.04.1999р. № 239 "Про затвердження Порядку заповнення й
використання Картки відмови". Згідно п. 1 "Порядку заповнення й
використання Картки відмови у пропуску на митну територію України
чи митному оформленні товарів та інших предметів" ( z0300-99 ) (z0300-99)
Картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному
оформленні товарів та інших предметів (далі Картка) з талоном
відмови у пропуску на митну територію України чи митному
оформленні товарів та інших предметів (далі Талон) заповнюється в
усіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи
митному оформленні товарів та інших предметів (далі товари),
пред'явлених до митного контролю митному органу України
підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи
особою, уповноваженою на декларування. Таким чином, наведена норма
наказу, на виконання вимог ст. 43 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
, зобов'язує митні органи у разі відмови у пропуску на
митну територію України товарів та інших предметів заповнити
Картку відмови з Талоном, який після заповнення має бути
відокремлений від Картки та наданий відповідній особі, що
передбачена п. 4 "Порядку заповнення й використання Картки відмови
у пропуску на митну територію України чи митному оформленні
товарів та інших предметів" ( z0300-99 ) (z0300-99)
. Отже, вирішуючи даний
спір, господарський суд, крім іншого, мав з'ясувати правову
природу Талону відмови.
Згідно п. 7 "Порядку заповнення й використання Картки відмови у
пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів
та інших предметів" ( z0300-99 ) (z0300-99)
на підставі оформленого митним
органом Талону підприємство або перевізник чи особа, уповноважена
на декларування, має право оскаржити дії митного органу. Таким
чином, Талон відмови є підставою оскарження саме дій митного
органу, а не самого Талону, який є роз'ясненням вимог митного
законодавства.
Статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд покладено
обов'язок щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду у
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. Оскільки господарським судом всі обставини справи у їх
сукупності розглянуто не було, то господарським судом порушено
вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
встановлено обставини справи, які мають значення для правильного
вирішення даного господарського спору, а касаційній інстанції таке
право не надано, то справа підлягає направленню на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити
частково.
Скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки від
22.04.2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 08.07.2003р. у справі № 2-15/4554-2003 і
передати справу на новий розгляд до Господарського суду Автономної
Республіки.