ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 41/706
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Київського підприємства "XXX"
на постанову від 14.10.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №41/706
господарського суду м.Києва
за позовом Київського підприємства "XXX"
до Київської міської ради
3-тя особа ТОВ "YYY"
про визнання частково недійсним рішення Київської міської ради
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №735/14 від 07.10.03 p.), Б.Б.Б. (дов
№119/14 від 25.02.04 p.)
відповідача: В.В.В. (дов. №225-КР-1023 від 17.12.03 p.)
3-ої особи: Г.Г.Г. (дов. від 03.12.03 p. б/н)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 01.04.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про
доповнення та уточнення позовних вимог і просив визнати недійсним
рішення відповідача від 26.12.2002р. №200-1/360, визнати недійсним
п.33 рішення відповідача від 26.09.2002р. №19/179 в редакції від
26.12.2002р. ( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
, визнати недійсним рішення
Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від
26.10.1981 р. № 1747. Заява позивача прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду м.Києва (судді Пилипенко О.Є., Лосев
А.М., Гумега О.В.) від 25.07.03 позов задоволено частково, визнано
недійсними: Рішення Київської міської ради від 26.09.02 № 19/179
( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
, Рішення Київської міської Ради від 26.12.02
№200-1/360 ( ra00-1023-02 ) (ra00-1023-02)
; відмовлено у задоволенні позовних
вимог в частині визнання недійсним рішення Виконавчого комітету
Київської міської ради народних депутатів від 26.10.1981 №1747.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: головуючого Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л.,
Ропій Л.М. від 14.10.03 рішення місцевого господарського суду
змінено, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Київського підприємства "XXX" звернулось до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а тому просить її скасувати, рішення залишити
без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу Київського підприємства "XXX" на постанову
Київського апеляційного господарського суду, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм права відзначає наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що
26.09.2002 відповідач у справі - Київська міська рада прийняла
рішення № 19/179 "Про надання і вилучення земельних ділянок та
припинення права користування землею" ( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
. Київська
міська рада прийняла рішення від 26.12.2002 №200-1/360 "Про
внесення змін до рішень Київської міської ради" ( ra00-1023-02 ) (ra00-1023-02)
,
яким внесла зміни та доповнення до рішення № 19/179 від 26.09.2002
( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
.
Зазначеними рішеннями було затверджено проект відведення земельної
ділянки "YYY" - третій особі у справі, для будівництва та
експлуатації культурно - ділового центру на вул. Ч-ській, 88,
визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету
Київської міської ради депутатів трудящих від 19.07.76 №756/28
"Про дозвіл на реконструкцію будинків по вул. P-ській, 77 та
відведення земельної ділянки Київському виробничому об'єднанню
"ZZZ" під будівництво виробничого корпусу" та зараховано земельну
ділянку площею 0,175 га до земель запасу житлової та громадської
забудови, передано фонду "YYY" земельну ділянку по вул. Ч-ській,
88 в довгострокову оренду за рахунок земель міської забудови.
Спірними рішеннями відповідача від 26.09.2002 р. № 19/179
( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
зі змінами від 26.12.2002 ( ra00-1023-02 ) (ra00-1023-02)
, а саме
про визнання рішення, яким позивачу відводилась земельна ділянка у
користування таким, що втратило чинність, зарахування цієї
земельної ділянки до земель запасу житлової та громадської
забудови та подальше надання ЇЇ іншій юридичній особі, припинено
право позивача на користування спірною ділянкою. Підстава
вказаного рішення, а також норми чинного законодавства, на яких
воно ґрунтується, відповідачем у рішеннях не зазначені.
Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою
міститься у ст. 141 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
від
25.10.01 (відповідно до якої підставами припинення права
користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від
права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної
ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення
діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та
організацій; г) використання земельної ділянки способами, які
суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки
не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного
податку або орендної плати), є вичерпним і такої підстави, як
визнання таким, що втратило чинність рішення про відведення
земельної ділянки, даний перелік не містить.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, якою
встановлені повноваження Київської і Севастопольської міських рад
у галузі земельних відносин, до повноважень Київської міської ради
належить припинення права користування земельними ділянками у
випадках, передбачених кодексом. Тобто для припинення права
юридичної особи на користування земельною ділянкою, Київська
міська рада повинна прийняти відповідне рішення на підставах,
передбачених кодексом. Автоматичне припинення права користування
земельною ділянкою Земельним кодексом України не передбачено.
Відповідач - Київська міська рада відповідно до положень
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, Закону України "Про
столицю України - місто-герой Київ" ( 401-14 ) (401-14)
, Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
не наділена повноваженнями визнавати такими,
що втратили чинність рішення про відведення земельної ділянки у
зв'язку з їх невиконанням, або у зв'язку з відсутністю майна на
ньому. Пунктом 15 ст. 26, п. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачено право ради
скасовувати рішення виконавчих органів ради у випадку
невідповідність законодавству, а не визнавати такими, що втратили
чинність.
З урахуванням наведеного та ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка встановлює обов'язок органів місцевого
самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія
суддів вважає. що господарський суд правомірно дійшов до висновку
про перевищення відповідачем при прийнятті рішень № 19/179 від
26.09.02 ( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
та № 200-1/360 від 26.12.02
( ra00-1023-02 ) (ra00-1023-02)
своїх повноважень та порушення законних права
позивача.
Господарським судом при вирішенні спору було встановлено, що при
прийнятті рішення від 26.12.02 №200-1/360 ( ra00-1023-02 ) (ra00-1023-02)
відповідач керувався рішенням виконавчого комітету Київської
міської ради народних депутатів від 26.10.1981 р. №1747 "Про
прийняття на баланс місьжитлоуправління будинків № 111 по вул.
Я-ській (літери "А", "Б", "В", "Г") та передачу їх в орендне
користування". Виконавчий комітет, прийнявши рішення 26.10.1981
щодо передачі будинків на спірній земельній ділянці, не приймав
рішення щодо передачі права користування цією земельною ділянкою
та не скасовував видане у 1976 року рішення про відведення
позивачу земельної ділянки. Таким чином, господарський суд
правомірно вирішив, що застосування рішення від 26.10.1981 № 1747
для вирішення питання про припинення права користування спірною
земельною ділянкою є безпідставним.
Враховуючи наведене, а також те, що земельна ділянка по вул.
Ч-ській, 88 знаходилась у користуванні позивача, а тому припинення
такого користування, а потім і зарахування до земель запасу
повинно було відбутися лише з підстав, визначених у законі,
господарським судом правомірно визначено невідповідність абз.2
п.33 рішення відповідача чинному законодавству.
Абзацом 1 пункту 33 рішення відповідача від 26.09.02 № 19/179
( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
затверджується проект відведення земельної
ділянки "YYY" по вул. Ч-ській, 88, а п.3 резолютивної частини
рішення від 26.12.2002 р. № 200-1/360 ( ra00-1023-02 ) (ra00-1023-02)
встановлювалась передача спірної земельної ділянки цьому ж Фонду
за рахунок земель міської забудови. Господарський суд встановив,
що земельна ділянка належним чином не вилучалась, тому правомірно
дійшов до висновку про порушення відповідачем передбаченої
ст.ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України від 25.10.01
( 2768-14 ) (2768-14)
процедури надання земельної ділянки в оренду.
Що стосується висновків апеляційного суду щодо припинення
позивачем у 1998 році своєї діяльності у зв'язку з перетворенням з
державного підприємства на казенне і, що цей факт є підставою для
припинення права на користування земельною ділянкою колегія суддів
відзначає наступне:
Відповідно до п. 3 ст. 27 Земельного кодексу України від
18.12.1990 ( 561-12 ) (561-12)
право користування земельною діяльною
припиняється у разі припинення діяльності підприємства.
Реорганізація підприємства шляхом перетворення призводить до
припинення попередньої юридичної особи і переходу її прав та
обов'язків до новоствореної юридичної особи, яка є її
правонаступником, а не до припинення діяльності підприємства.
Господарським судом було встановлено, що відповідачем не надано
доказів того, що діяльність Київського державного підприємства
"QQQ" або його правонаступника (п. 4 Статуту) - Київського
підприємства "XXX" припинялась.
Припинення діяльності підприємства відбувається лише у випадку
ліквідації юридичної особи, оскільки при будь-яких формах
реорганізації права, обов'язки та майно однієї юридичної особи
переходить до іншої юридичної особи, а отже діяльність не
припиняється. Крім того, відповідно до статті 37 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа припиняється лише у випадку ліквідації або
реорганізації шляхом злиття, поділу або приєднання. Інші форми
реорганізації, а тому числі перетворення, не призводить навіть до
припинення юридичної особи.
Крім того, незвернення позивача до Київської міської ради для
внесення змін в рішення про надання земельної ділянки в
користування, в результаті чого в рішенні від 19.07.1976 року №
756/28 залишилося попередня назва підприємства, не тягне за собою
правових наслідків невнесення таких змін.
Господарським судом було встановлено, що правонаступництво
Київського підприємства "XXX" щодо всіх прав та обов'язків
Київського державного підприємства "QQQ" підтверджується статутом
позивача, Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від
30.06.1998 р. "Про перетворення державних підприємств у казенні"
( 987-98-п ) (987-98-п)
, ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
, яка передбачає, що при перетворенні одного
підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять
усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що п. 33 Рішення
Київської міської Ради від 26.09.2002 № 19/179 ( ra_019023-02 ) (ra_019023-02)
та
Рішення Київської Міської ради від 26.12.2002 № 200-1/360
( ra00-1023-02 ) (ra00-1023-02)
прийняті відповідачем з перевищенням своїх
повноважень, а тому місцевий господарський суд правомірно дійшов
до висновку про визнання їх недійсними.
Що стосується частини позову щодо визнання недійсним рішення
Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від
26.10.1981 року № 1747, колегія суддів вважає, що місцевий
господарський суд правомірно дійшов до висновку про відмову у
задоволенні позову в цій частині з мотиву пред явлення вимог
неналежному відповідачу.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на вищезгадане, рішення місцевого господарського суду у
даній справі відповідає нормам чинного законодавства і має бути
залишене без змін, а постанова апеляційного господарського суду
підлягає скасуванню, як така, що прийнята при неправильному
застосуванні норм права.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Київського підприємства "XXX" ради задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.03
p. у справі №41/706 скасувати, рішення господарського суду м.Києва
від 25.07.03 p. по справі №41/706 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська