Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 41/299
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Ворошиловському районі м.
Києві Донецька
касаційну скаргу
на постанову від 17 грудня 2003
Донецького апеляційного Господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Р"
до Державної податкової інспекції
у Ворошиловському районі м.
Донецька
Відділення державного
казначейства у м. Донецьку
про стягнення 54000 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Товариством з обмеженою відповідальністю "Р" у листопаді 2003
заявлений позов до Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення 54000 грн.
бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2003р. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що за наслідками господарської діяльності
позивача у червні 2003 р. виникла бюджетна заборгованість з
податку на додану вартість у сумі 355294 грн., яка відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню. Оскільки
рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2003 у
справі № 34/275 зобов'язано стягнути з податкової служби 99000
грн., рішенням господарського суду Донецької області від
17.11.2003 у справі № 41/274 зобов'язано стягнути з податкової
служби 99000 грн., та рішенням господарського суду Донецької
області від 27.11.2003 у справі № 34/295 зобов'язано до стягнення
99000 грн., позивачем заявлений до стягнення залишок
невідшкодованої суми - 54000 грн., який відповідно до приписів
підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнається бюджетною заборгованістю і
підлягає відшкодуванню.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 8 грудня 2003
року, що ухвалене суддею, позовні вимоги задоволені. Резолютивною
частиною відшкодовано позивачеві з бюджету 54000 грн.
заборгованості з податку на додану вартість за червень 2003 року.
Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи фактів
існування суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає
відшкодуванню відповідно до вимог підпункту 7.7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та не
відшкодування цієї суми позивачеві у встановлені Законом терміни.
Донецький Апеляційний господарський суд постановою від 17 грудня
2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду Донецької
області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишив
без задоволення.
Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька
вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі і
відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Податкова служба посилається на помилкове застосування у рішенні
та постанові Господарського суду приписів підпункту 7.7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
норми якого визначають право платника податку на стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. При цьому
заявник обґрунтовує касаційну скаргу приписами пункту 1.8 статі 1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
якими визначене поняття бюджетного відшкодування, і зауважує на
тому, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за
декларацією червеня 2003р. становить 355294 грн.
Відділенням державного казначейства у місті Донецьку постанова
апеляційного суду не оскаржена, відзив на касаційну скаргу не
надісланий.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Р" відзив на касаційну
скаргу не надісланий.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді переглянув
матеріали справи та доводи касаційної скарги і відзначає наступне.
Під час розгляду справи, господарським судом Донецької області
з'ясовано та підтверджено під час здійснення апеляційного
провадження, що внаслідок поданої до Державної податкової
інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька декларації з
податку на додану вартість за червень 2003 року, позивачеві
підлягало до відшкодування 355294 грн. бюджетної заборгованості з
ПДВ. Водночас встановлено, що сплинув визначений приписами Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк
проведення відшкодування позивачу ПДВ за декларацією червня 2003р.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації. Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної обставини платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990р. № 509-ХІІ із змінами,
внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР ( 203/96-ВР ) (203/96-ВР)
від
16.05.96, в редакції Закону N 83/98-ВР ( 83/98-ВР ) (83/98-ВР)
від
05.02.98р., встановлені функції державних податкових інспекцій,
зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів. Таким чином,
органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо
контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань
пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби,
які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів
статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають
з платниками податку з питань оподаткування.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів. Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
від 26.12.2002р. № 380-ІУ, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно до закону має право на його застосування, про
стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України.
Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство" ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня
1995 р. N 590 встановлені функції відділення Державного
казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним
бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків,
зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими
Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам
належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за
поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок
державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів
та обов'язкових платежів та інші. Згідно з пунктом 4 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом
Державної податкової адміністрації та Державного казначейства
України 02.07.97 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу
Державної податкової адміністрації України та Державного
казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) і
зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за
№ 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Однак, судами не взято до уваги те, що, відповідно до приписів
пункту 1.8. статті 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, бюджетне відшкодування - це сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суди не з'ясували чи була
ним фактично сплачена сума ПДВ продавцям при придбанні товару, як
і вартість товарів, і відповідно не встановили факт надмірної
сплати податку.
За змістом Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування виникає лише при фактичній
надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання
по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений.
Приписами абзацу 3 пункту 4.8. статті 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що векселі
отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не
оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань
або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від
видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку", яке
дане в пункті 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким, зокрема, це особа, яка згідно з цим
Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету
податку, що сплачується покупцем. Оскільки, в даному випадку
судами залишено без уваги чи був утриманий продавцем податок з
позивача, висновок про наявність у останнього права вимагати
бюджетного відшкодування є безпідставним. Також судами
невмотивовано залишені без уваги доводи податкової служби стосовно
того, що в декларації з ПДВ за червень 2003р. значиться до
відшкодування сума 355294, а заявлена позивачем до стягнення сума
бюджетного відшкодування за декларацією червеня 2003р. становить
54000 грн. Ці обставини судами не досліджувалися, однак
встановлення перелічених вище фактів має суттєве значення для
правильного застосування норм матеріального права та вирішення
даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Донецької області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення. Окрім того, при новому
розгляді господарському суду Донецької області необхідно звернути
увагу на вимоги статті 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належного оформлення резолютивної
частини, яка не повинна містити відомостей, які не мають
навантаження рішення з розглянутого спору.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Донецької області від 8 грудня 2003р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17
грудня 2003р. у справі № 41/299 скасувати.
Справу скерувати для нового розгляду господарському суду Донецької
області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському
районі м. Донецька задовольнити частково.