ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2004                                    Справа N 33/168-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        Злочівського сільського споживчого

скаргу                       товариства

на постанову                 Харківського апеляційного

                             господарського суду від 10.09.2003

                             року

у справі за позовом          Злочівського сільського споживчого

                             товариства

до                           1) Злочівського районного

                             споживчого товариства

                             2) приватної промислово -

                             торгівельної фірми “Ю”

третя особа                  Дергачівське міжрайонне бюро

                             технічної інвентаризації

про   визнання недійсним договору купівлі – продажу та визнання 

права власності на об‘єкт нерухомого майна

                       В С Т А Н О В И В:

у  березні  2003  року  Злочівське сільське споживче  товариство

звернулось  до  суду  з позовом про визнання недійсним  договору

купівлі – продажу від 25.02.2003 року укладеного між Злочівським

районним   споживчим  товариством  та  приватною  промислово   -

торгівельною  фірмою “Ю” та про визнання за ним права  власності

приміщення   універмагу,  розташованого  у   с.м.   т.   Злочів,

Харківської області по вул. Комсомольській, 25.

Рішенням  господарського суду Харківської області від 13.06.2003

року,  залишеним  без змін постановою Харківського  апеляційного

господарського  суду від 10.09.2003 року в задоволенні  позовних

вимог відмовлено.

У  касаційній скарзі позивач посилається на неправильну  правову

оцінку  судами обставин справи і просить постановлені по  справі

судові  рішення  скасувати  та  постановити  нове  рішення  яким

позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення  представника  приватної

промислово  -  торгівельної  фірми  “Ю”,  перевіривши  матеріали

справи  та  обговоривши доводи скарги судова колегія  не  вбачає

підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Зі   змісту   протоколу  зборів  уповноважених   пайовиків   від

15.11.1999  року,  статуту  Злочівського  сільського  споживчого

товариства,   зареєстрованого  Злочівською  рійонною   державної

адміністрацією  14.01.2000  року  вбачається,  що  це   споживче

товариство є новоствореним.

Рішення   загальних   зборів   членів   Злочівського   районного

споживчого  товариства  щодо створення  Злочівського  сільського

споживчого товариства шляхом виділення із Злочівського районного

споживчого   товариства,  як  це  передбачено  п.   60   статуту

останнього  та  п.  3  ст  7, п. 1 ст. 18  Закону  України  “Про

споживчі товариства” не приймалось.

Крім   того,  спірне  майно  є  об‘єктом  колективної  власності

пайовиків Злочівського районного споживчого товариства.

Як  передбачено п. 46 статуту Золочівського районного споживчого

товариства    воно    самостійно   володіє,   користується    та

розпоряджається належним йому майном і реалізує  права  власника

через  свої  органи,  збори уповноважених відповідно  до  їхньої

компетенції, визначеної статутом

Згідно  п.  о  п. 19 л. 23 статуту питання про реалізацію  права

колективної  власності  відноситься  до  компетенції   загальних

зборів,  або зборів уповноважених цього споживчого товариства  з

попереднім   розглядом  його  питання  на   дільничних   зборах.

Результати  голосування  оголошуються  на  зборах  уповноважених

споживчого  товариства,  доводяться до відома  пайовиків.  Таким

чином,  прийняттю постанови зборів уповноважених  пайовиків  про

безкоштовну передачу майна повинно передувати обговорення  цього

питання  на  дільничних зборах. Зазначені рішення  повинні  бути

оголошені на зборах уповноважених та додані протоколи проведення

дільничних  зборів  разом  з  реєстраційним  списком   учасників

зборів.

Проте  дані  про прийняття 01.03.2000 року зборами уповноважених

пайовиків  рішення  про безкоштовну передачу  позивачу  майна  у

визначеному статутом порядку у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції і апеляційний суд прийшли

до  правильного висновку щодо безпідставності тверджень позивача

про  порушення  його  майнових прав,  обґрунтовано  відмовили  у

задоволенні  позову  і  підстав для скасування  постановлених  у

справі  судових  рішень з наведених у касаційній скарзі  мотивів

судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити   без   задоволення,   а   рішення

господарського суду Харківської області від 13.06.2003  року  та

постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від

10.09.2003 року, без змін.