ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 29/412
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-cької міжрайонної державної податкової
інспекції
на постанову від 26.11.2003 p. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 29/412 господарського суду Донецької області
за позовом Спільного підприємства "XXX"
до - H-cької міжрайонної державної податкової
інспекції
- Відділення державного казначейства у м. Р-ську
про стягнення 47717 грн.
ВСТАНОВИВ:
СП "XXX" до господарського суду Донецької області був заявлений
позов про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за жовтень - листопад 2002 року в сумі 47717 грн.
Рішенням від 14.10.2003 господарського суду Донецької області
(суддя Т. Гаврищук) позовні вимоги задоволено: вирішено стягнути з
Державного бюджету України на користь СП "XXX" 47717 грн.
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень -
листопад 2002 року.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності СП "XXX" у
жовтні, листопаді 2002 року різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
За апеляційною скаргою H-cької МДПІ Донецький апеляційний
господарський суд (судді: Кондратьєва С. І. - головуючий,
Старовойтова Г. Я., Українська Р. М.,), переглянувши рішення
господарського суду Донецької області в апеляційному порядку,
постановою від 26.11.2003 залишив його без зміни з тих же підстав.
H-cька МДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду, в
якій просить рішення та постанову у справі скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Наказу Державної податкової адміністрації
України № 196 від 23.04.2003 "Щодо здійснення ефективного контролю
за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичним особам" ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
, відповідно до якого
відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету можливо у
разі проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.
Відділення державного казначейства у м. Р-ську надіслало відзив на
касаційну скаргу, у якому зазначає, що воно є тільки касовим
виконавцем Державного бюджету України та не проводить перевірок
правильності та законності заявлених до відшкодування сум податку
на додану вартість.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності СП "XXX" у жовтні, листопаді 2002 року різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту має від'ємне значення і становить 47717 грн.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може
бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій
декларації.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі підпункту
7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення Наказу
Державної податкової адміністрації України № 196 від 23.04.2003
"Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним
особам" ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
визнаються судовою колегією
непереконливими, оскільки вказаний наказ не може змінювати або
розширювати порядок та строки бюджетного відшкодування, визначені
Законом.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийнятті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом
1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 14.10.2003 господарського суду Донецької області та
постанову від 26.11.2003 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 29/412 господарського суду Донецької області
залишити без зміни, а касаційну скаргу H-cької міжрайонної
державної податкової інспекції - без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Т. Гоголь