ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.04.2004                               Справа N 27/247-03-5291

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

             за  участю  повноважних  представників:

від  позивача

від  відповідача

Розглянувши у відкритому   АТЗТ "Лізингова компанія "А"

засіданні касаційну скаргу

на  рішення                від 16  жовтня 2003  року

                           господарського суду Одеської  області

та  постанову              від  27 листопада  2003 року

                           Одеського апеляційного  господарського

                           суду

у справі   за    позовом   АТЗТ "Лізингова компанія "А"

до                         ТОВ  Ісаївська   машино -  технологічна

                           станція Миколаївського району

про                        спонукання передати майно та  стягнення

                           пені 1426,50 грн.

                       В С Т А Н О В И В :

В липні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського   суду

Одеської  області з позовом до відповідача про спонукання передати

майно та стягнення 1426 грн.  50 коп.  пені, посилаючись на те, що

останній не виконав свої зобов'язання за договором міни.

Рішенням господарського  суду Одеської області від 16.10.2003 року

у позові відмовлено.

Постановою Одеського  апеляційного  господарського  суду  від   27

листопада 2003 року рішення господарського суду залишено без змін.

У касаційній   скарзі   позивач  просить  вказані  судові  рішення

скасувати,  як  прийняті  з  порушенням   норм   матеріального   і

процесуального права.

Заслухавши пояснення  представників сторін,  перевіривши матеріали

справи та на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних  обставин,

проаналізувавши  правильність  застосування  господарськими судами

при прийнятті оскаржуваних судових  рішень  норм  матеріального  і

процесуального  права,  суд  вважає,  що касаційна скарга підлягає

задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення  по  справі  про  відмову  позивачу  в   позові,

господарський суд,  з яким погодилась апеляційна інстанція виходив

з того,  що  позивачем  пропущено  строк  позовної  давності,  для

відновлення якого відсутні підстави.

При цьому,  господарський  суд вважає,  що строк позовної давності

почав текти з 17.07.2000 року,  тобто закінчення строку  виконання

зобов'язання за договором міни від 03.07.2000 року, який сторонами

визначено в 14 днів, скінчився 17.07.2003 року.

Проте, з вказаними висновками погодитись не можна, оскільки вони є

передчасними і потребують додаткової перевірки.

Так, розглядаючи даний спір, господарський суд не звернув уваги на

ту обставину,  що відповідно до п. 5.1 договору № 16, наданою суду

як  позивачем  так  і  відповідачем від 03.07.2000 року,  вказаний

договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами  і  діє

до  моменту  повного розрахунку сторін.  З зазначеного слідує,  що

строк дії договору сторонами визначено моментом повного розрахунку

сторін.

Господарський суд вказані обставини з достовірністю не з'ясував та

не перевірив,  належної правової оцінки  їм  не  дав,  що  визнати

законним і обгрунтованим не можна.

Апеляційна інстанція   на   зазначені  обставини  також  уваги  не

звернула.

Не можна погодитись і з висновками  господарських  судів  відносно

строку дії договору,  зроблених в оскаржуваних судових рішеннях на

підставі договору № 16 від 03.07.2000 року, в якому строк поставки

вказаний  14  днів з моменту укладення договору,  оскільки вони не

відповідають обставинам справи  та  протирічать  тексту  договору,

наданому  позивачем  зі  строком поставки 24 дні.  При цьому,  суд

виходить  з  того,  що  господарський  суд  не  навів  в   рішенні

обгрунтованих мотивів переваги одного тексту договору, покладеного

в основу прийнятого рішення над іншим.

За таких обставин суд вважає,  що рішення господарського  суду  та

постанова  апеляційної  інстанції,  як  прийняті з порушенням норм

матеріального і процесуального права не можуть залишатись без змін

і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати

наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Одеської області від  16  жовтня  2003

року  та  постанову Одеського апеляційного господарського суду від

27 листопада 2003 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на  новий  розгляд  господарському  суду  Одеської

області в іншому складі суду.