ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 25/288
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 26.11.2003р.
у справі № 25/288 Господарського суду Донецької
області
за позовом приватного підприємства “Експедитор-плюс”
до 1)Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька
2) Відділення державного казначейства у
Київському районі м. Донецька
про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ визнання
недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Марченко О.В., за довіреністю
відповідача – 1: не з’явилися
відповідача – 2: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року приватне підприємство “Експедитор-плюс”
м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області з
позовною заявою до ДПІ у Київському районі м. Донецька, та ВДК у
Київському районі м. Донецька про стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість в сумі 99865грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.03р. у
справі № 25/288 (суддя Бойко І.А.), яке залишено без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
26.11.2003р. (колегія суддів С.І.Кондратьєва, Г.Я.Старовойтова,
Р.М.Українська) позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька
№ 22239/10/23-213 від 22.09.03р, про застосування штрафних
(фінансових) санкцій у сумі 23851грн.20коп. та зменшення
бюджетного відшкодування на суму 79504грн.00коп. та стягнуто на
користь приватного підприємства “Експедитор-плюс” м. Донецьк
бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 99865грн.00коп.
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Донецької області від 17.10.03р. у справі № 25/288 та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2003р. і
прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних
вимог.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим
документом), який засвідчує передання права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної
територўї України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а
при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для
їх вільного використання на митній території України.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанцій було встановлено, що за результатами
господарсько-фінансової діяльності у березні, червні 2003 року
приватне підприємство мало право на відшкодування з бюджету за
березень 2003 року - 45978грн. та 79865грн. сум експортного
відшкодування за червень 2003 року.
Також, судом встановлено, що податкові декларації за березень та
квітень 2003 року були надані ДПІ 21.04.03р. та 21.07.03р. з
усіма додатками до них і відповідно до Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що надає йому право
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів з бюджету.
Згідно ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні),
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства
та організації), мають право звертатися до господарського суду
згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів,
Підставою для подання позову у даній справі є порушення
передбаченого законом права позивача на відшкодування сум
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Також, судом встановлено, що за результатами тематичної
перевірки приватного підприємства “Експедитор-плюс” з питань
дотримання податкового законодавства було прийнято податкове
повідомлення рішення № 22239/10/23 22.09.03р., яким ПП
“Експедитор-плюс” було зменшено бюджетне відшкодування на суму
79504грн. 00коп. та нараховані фінансові санкції у сумі
23851грн.20коп. у зв’язку, з порушенням порядку оформлення
податкових накладних визначеного п.п. 7.2.1, 7.7.5 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
податковими накладними № 12445 від 09.06.03р. та № 13128 від
26.06.03р., отриманих від постачальника товару ТОВ
“Класикдонторг”.
Колегія суддів, зазначає, що відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку зобов'язаний подати покупцю
податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
порядковий номер податкової, дату виписування податкової
накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по
батьковў фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на
додану вартість, опис(номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та
їх кількість (обсяг, об’єм), повну назву отримувача, ціну
продажу без урахування податку і ставку податку та відповідну
суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що
підлягають сплаті з урахуванням податку.
Приватне підприємство “Експедитор-плюс” м. Донецьк для отримання
податкового кредиту надало податкові накладні, видані
постачальником товару. Позивач податкові накладні прийняв на
облік та включив їх до податкового кредиту.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судами, на момент перевірки платника податку
органом державної податкової служби суми податку попередньо
включені до складу податкового кредиту були підтверджені
зазначеними у п. п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
документами.
Також, попередні судові інстанції виходили з того, що в
матеріалах справи містяться копії спірних податкових накладних,
оформлені належним чином та лист ТОВ “Класикдонторг”, який
свідчить про наявність у позивача належним чином оформлених
податкових накладних за № 12445 від 09.06.03р., № 13128 від
26.06.03р. на час проведення податковим органом перевірки. Суми
податку на додану вартість по зазначених накладних належним
чином були включені продавцем до податкових зобов’язань і
відображені у книзі обліку продажу товарів та відповідають даним
податкових декларацій з ПДВ за звітні періоди, що не
заперечується податковою інспекцією. Тобто, суми, включені до
податкового кредиту позивача, повністю підтверджуються
податковими зобов’язаннями продавця, ТОВ “Класикдонторг”.
За таких обставин, доводи ДПІ щодо порушення порядку оформлення
податкових накладних спростовуються з матеріалами справи, та не
можуть бути взяті до уваги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова
Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2003р.
відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а касаційна скарга податкової інспекції
не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26.11.2003р. у справі № 25/288 Господарського суду Донецької
області залишити без змін.