ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.04.2004                              Справа N 25/124-03-3984

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

            за участю повноважних представників :

від  позивача

від  відповідача

розглянувши  у             Державного підприємства

відкритому засіданні       "Буровибухових робіт  "Ч"

касаційну  скаргу

на  рішення                від 23  липня 2003  року

                           господарського суду Одеської

                           області

та  постанову              від  16 вересня  2003 року

                           Одеського апеляційного

                           господарського суду

у справі   за    позовом   Дочірнього  підприємства "ОО"  ВАТ

                           ДАК  "АД"

до                         Державного  підприємства

                           "Буровибухових   робіт "Ч"

про                        стягнення  10248, 80 грн.

                       В С Т А Н О В И В :

В травні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Одеської області з позовом до відповідача про стягнення 8000  грн.

передплати за договором та пені в сумі 14560,00 грн.,  посилаючись

на  те,  що  останній   не   виконав   умов   договору   виконання

буровибухових робіт.

Відповідно до  доповнення  до  позовної  заяви від 10.07.2003 року

позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2038,40 грн.

Згідно уточнень позовних вимог від 23.07.2003 року позивач  просив

стягнути з відповідача,  крім заявлених раніше вимог,  210,40 грн.

річних.

Рішенням господарського суду від 23.07.2003 року позов  задоволено

частково.

Постановлено стягнути  з ДП "Буровибухових робіт "Ч" на користь ДП

"ОО" 8000 грн.  передплати,  2038,40 грн.  пені,  100 грн.36  коп.

держмита та 52,49 грн. витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського   апеляційного  господарського  суду  від  16

вересня 2003 року вказане рішення змінено.

В частині  стягнення  пені  в  сумі  2038,40  грн.  рішення   суду

скасовано і в цій частині в позові відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

У касаційній  скарзі  відповідач  просить  вказані  судові рішення

скасувати,  як  прийняті  з  порушенням   норм   матеріального   і

процесуального права.

Заслухавши пояснення  представників сторін,  перевіривши матеріали

справи та на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних  обставин,

проаналізувавши  правильність  застосування  господарськими судами

при прийнятті оскаржуваних судових  рішень  норм  матеріального  і

процесуального права,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  згідно ч.  2 п.  7.1  договору

підряду   від   05.09.2002   року,   укладеного  між  філією  "ВГК

"Дочірнього підприємства "ОО" та ДП  "БР  "Ч"  позивач  платіжними

дорученнями  № 153 від 09.09.2002 року та № 28 від 09.09.2002 року

перерахував  відповідачу  8000  грн.  передплати   на   проведення

масового вибуху.

Відповідач зобов'язання  по  договору підряду у вигляді проведення

масового вибуху належним  чином  не  виконав,  що  підтверджується

матеріалами справи.

Апеляційною інстанцією  також  встановлено,  що в договорі підряду

від 05.09.2002 року,  підписаного керівниками сторін, не досягнуто

згоди  по  графіку  виконання бурових робіт,  тобто по договірному

об'єму робіт і вартості цього договірного об'єму  робіт.  Оскільки

сторонами  таких доказів не надано,  що свідчить про відсутність у

зазначеному договорів підряду  суттєвих  умов  договору,  це  дало

підстави  апеляційній  інстанції  прийти до висновку,  що вказаний

договір  не  відповідає  вимогам ст.  153 Цивільного кодексу  УРСР

( 1540-06 ) (1540-06)
        .

За таких  обставин  суд  вважає,  що апеляційний господарський суд

прийшов до  обґрунтованого  висновку  про  відсутність  договірних

відносин між сторонами,  тому сплачена позивачем сума передплати в

розмірі 8000 грн. підлягає поверненню позивачу.

Апеляційна інстанція  також  правильно  прийшла  до  висновку  про

необхідність  відмови  позивачу  в частині стягнення з відповідача

пені, оскільки до правовідносин, що склались між сторонами не може

бути   застосовано   Закон   України   "Про   відповідальність  за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
        .

Постанова апеляційної інстанції відповідає  обставинам  справи  та

вимогам закону,  що регулює дані правовідносини, тому її необхідно

залишити без змін.

Доводи відповідача,  викладені в  касаційній  скарзі,  суд  вважає

необґрунтованими,  оскільки вони спростовуються матеріалами справи

та не відповідають діючому законодавству.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111- 9,

111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського  апеляційного  господарського  суду   від   16

вересня 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу Державного

підприємства "БР "Ч" - без задоволення.