ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 7/163-2003
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Закарпатської області
на постанову Львівського апеляційного Господарського суду
від 16 жовтня 2003 року
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Закарпатської області
про Визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Приватним підприємцем А.А.А. у липні 2003р. заявлений позов про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення H-ської ОДПІ
від 25.05.2003р. № 416/23-02/2370702170/3225/к/23-02, в частині
застосування 1700 грн. - фінансових санкцій за порушення вимог
статті 10 Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Позовні вимоги обґрунтовані
відсутністю з боку Підприємця порушень, за які до нього
застосовані фінансові санкції та неправомірним проведенням
податковою службою перевірки позивача через порушення ДПІ вимог
Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
та Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26 серпня
2003р., ухваленим суддею Швед С.Б., позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення H-ської ОДПІ від
25.05.2003р. № 416/23-02/2370702170/3225/к/23-02, в частині
застосування 1700 грн. фінансових санкцій задоволені в повному
обсязі. Рішення суду вмотивоване приписами статті 10 та 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
з огляду на недоведеність факту порушень, за які до
Приватного підприємця застосовані фінансові санкції та наявності у
позивача сертифікату відповідності на алкогольні вироби.
Львівський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Юрченка Я.О. та суддів Процика Т.С. і Орищина Г.В. постановою від
16 жовтня 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Закарпатської області залишив без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області залишив без задоволення.
H-ська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської
області вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської
області та постанова Львівського апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі,
відмовити у задоволенні позовних вимог. Податкова служба
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судами невірно застосовані до
спірних правовідносин приписи статті 10 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, якими передбачено, що алкогольні напої та тютюнові
вироби підлягають обов'язковій сертифікації в порядку та строки,
визначені законодавством. ДПІ наголошує на приписах статті 5 та 20
Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та
продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, які регламентують порядок
виготовлення, реалізації або використання харчових продуктів і
продовольчої сировини за наявності документального підтвердження
їх якості та безпеки. Окрім цього наголошує на тому, що вимогами
статті 17 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і
сертифікацію" ( 46-93 ) (46-93)
передбачено, що виробники, постачальники,
виконавці, продавці продукції, яка підлягає обов'язковій
сертифікації та реалізується на території України, зобов'язані
реалізовувати продукцію виключно за наявності сертифіката
відповідності. При цьому відповідач наголошує на правомірному
застосуванні до Приватного підприємця штрафних санкцій з огляду на
вимоги статті 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Приватним підприємцем А.А.А. відзив на касаційну скаргу не
надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді
Добролюбової Т.В. переглянув матеріали справи та доводи касаційної
скарги і відзначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням H-ської ОДПІ від 25.05.2003р. №
416/23-02/2370702170/3225/к/23-02, позивачеві визначено податкові
зобов'язання на суму 1769 грн. - фінансових санкцій за порушення
ним вимог статті 10 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, пункту 13 статті 3
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, статті
71 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності" (98/96-ВР ). Оспорюване податкове повідомлення
відповідача прийняте на підставі акта № 006321 від 16.05.2003
року, складеного за результатами перевірки кафе "YYY", що належить
ПП А.А.А., якою було встановлено невідповідність готівкових коштів
на місці проведення розрахунків, порушення ведення книги обліку
доходів і витрат, відсутність сертифікату відповідності на горілку
"SSS".
Визнаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення H-ської ОДПІ
від 25.05.2003р. № 416/23-02/2370702170/3225/к/23-02 недійсним в
частині застосування 1700 грн. - фінансових санкцій за порушення
вимог статті 10 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, господарські суди як
першої, так і апеляційної інстанції надали правову оцінку лише
наявності у позивача сертифіката відповідності на алкогольні
вироби, залишивши поза увагою викладені в акті перевірки факти
порушення позивачем вимог законодавства про патентування та
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг. Однак, з акта перевірки не
вбачається за можливе розмежувати розмір визначеного контролюючими
органами податкового зобов'язання окремо по кожному порушенню.
Дана обставина не знайшла також свого відображення і у
оскаржуваних у справі судових актах. У зв'язку з чим, не можливо
встановити, з яких саме порушень, зафіксованих в акті перевірки,
складається сума визначеного H-ською ОДПІ податкового
зобов'язання. Проте, встановлення перелічених вище фактів має
суттєве значення для правильного застосування норм матеріального
права та вирішення даного спору по суті.
Органи державної податкової служби відповідно до вимог пункту 1
частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
в установленому законом порядку мають право:
здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності та у громадян, в тому числі громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки наявності свідоцтв
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,
спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване податкове
повідомлення-рішення H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області прийняте на підставі приписів
підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
і запроваджене поняття податкового
зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання
узгодженого платником податків або встановленого судом, але не
сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму
такого податкового зобов'язання.
Тобто, визначена Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення
розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів
(обов'язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності. Заявлені до стягнення фінансові санкції до податкових
платежів відповідно до приписів статті 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не відносяться.
Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закон України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим
плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і
громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним
законодавством. До них застосовуються фінансові санкції у вигляді
штрафів. Приписами частини 4 статті 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що рішення про стягнення штрафів встановлених
частиною другою цієї статті ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, приймаються органом,
який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим
виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим,
спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними
напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади
у межах їх компетенції, визначеної законами України. У разі
невиконання такого рішення контролюючого органу, сума штрафу
стягується на підставі рішення суду.
Відповідно до вимог статті 15 Закону "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за додержанням
суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
здійснюють органи державної податкової служби
України шляхом проведення планових або позапланових перевірок
згідно із законодавством України. За порушення вимог цього Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17- 24 цього
Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Згідно приписів статті 25 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми
фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами
підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за
місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття
органами державної податкової служби України рішення про
застосування таких фінансових санкцій. Аналіз наведених приписів
залишилися поза увагою суду як першої, так і апеляційної
інстанції, однак встановлення та дослідження обставин
правомірності та порядку застосування і стягнення податковою
службою фінансових санкцій з позивача має суттєве значення для
правильного застосування норм матеріального права та вирішення
даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Закарпатської області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 серпня
2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 16 жовтня 2003 р. у справі № 7/163-2003 скасувати. Справу
скерувати для нового розгляду Господарському суду Закарпатської
області.
Касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Закарпатської області задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова.
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич