ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 20/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Українського консорціуму Теплов І.О., Максименко О.В.
“Екосорб”
Державного підприємства не з’явився
“Національна атомна
енергогенеруюча компанія
“Енергоатом”
розглянувши касаційну Українського консорціуму “Екосорб”
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від
03.12.2003р.
у справі № 20/160
господарського суду м. Києва
за позовом Українського консорціуму “Екосорб”
до Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом”
про стягнення 1 583 400 грн.
та зустрічним позовом Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом”
до Українського консорціуму “Екосорб”
про спонукання до виконання умов угоди № 7/04 від 17.12.1999р.
Постанова приймається 01.04.2004р., оскільки 25.03.2004р. в
судовому засіданні була оголошена перерва.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Студенець В.І.) від
30.09.2003р. позов задоволено частково – стягнуто з державного
підприємства “Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”
на користь Українського консорціуму “Екосорб” 731 700 грн.
заборгованості. Провадження у справі в частині визнання
взаємозаліку взаємних зобов’язань Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” та
Українського консорціуму “Екосорб” припинено. У позові
Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” до Українського консорціуму “Екосорб”
відмовлено.
Київський апеляційний господарський суд (судді Капацин Н.В.,
Дикунська С.Я., Ковтонюк Л.В.) переглянув вказане рішення і
постановою від 03.12.2003р. скасував його, в позові Українського
консорціуму “Екосорб” до Державного підприємства “Національна
атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 1 583
400, 00 грн. відмовлено. За зустрічним позовом Державного
підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” до Українського консорціуму “Екосорб” про
зобов’язання виконати умови п. 2 угоди № 7/04 від 17.12.99р.,
щодо анулювання переказних векселів, провадження у справі
припинено.
Український консорціум “Екосорб” вважає постанову такою, що
суперечить нормам матеріального та процесуального права, тому
просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити без
змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
Українського консорціуму “Екосорб”, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Українським консорціумом “Екосорб” заявлено позов до Державного
підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” про стягнення заборгованості за опротестованими
переказними векселями на суму 1 000 000 грн. та 583 400 грн.
відсотків за неоплачені переказні векселі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що відповідач
акцептував переказні векселі (всього 11 штук), емітовані
12.11.98р., і зобов’язався здійснити 12.11.1999 року відповідні
платежі за їх номінальною вартістю на загальну суму 1 000 000
(один мільйон грн.), але цього не зробив, тому позивач звернувся
до приватного нотаріуса, який 16.11.99р. вчинив протест про
неоплату спірних переказних векселів.
Несвоєчасне стягнення коштів за опротестованими переказними
векселями позивач обґрунтовує укладенням з відповідачем
17.12.99р. письмової угоди № 7/04-НАЕК про анулювання цих
векселів, яка рішенням господарського суду м. Києва від
27.02.2001р. у справі 14/117 була визнана недійсною у зв’язку з
невідповідністю її чинному вексельному законодавству.
У відзиві на позовну заяву ДП НАЕК “Енергоатом” просить у
задоволеннў позову відмовити, оскільки за угодою від 17.12.99р.
№ 7/04-НАЕК позивач спірні векселі повинен був анулювати. Що
стосується рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2001р.
у справі № 14/117, на які посилається позивач, то відповідач
повідомляє, що це рішення скасоване постановою голови
арбітражного суду м. Києва від 26.04.2001р. № 04-1/11-1-11/117.
З урахуванням вказаної обставини відповідач заявив зустрічний
позов, в якому просить спонукати позивача виконати умови п. 2
договору від 17.12.99р. № 7/04-НАНЕК і передати йому анульовані
векселі.
Приймаючи рішення про відмову у позові та припинення провадження
по зустрічній позовній заяві, господарський суд м. Києва виходив
з того, що з підписанням угоди про анулювання векселів вексельне
зобов’язання припиняється, а по зустрічному позову відсутній
предмет спору, оскільки сторони склали акт від 06.01.2001р.
№ 3-П про анулювання векселів, чим виконали вимоги п. 2 угоди
№ 7/04-НАЕК від 17.12.99р..
Скасовуючи рішення господарського суду м. Києва, задовольняючи
позов консорціуму і відмовляючи у задоволенні зустрічної
позовної заяви компанії, Київський апеляційний господарський суд
послався на те, що у постанові голови арбітражного суду м. Києва
від 26.04.2001р. № 04-1/11-1-11/117 зазначено, що векселі, про
які йдеться у спірній угоді, незалежно від наявності спірної
угоди про анулювання векселів, як цінні папери, які засвідчують
безумовні грошові зобов’язання оплатити певну суму грошей
власнику векселя (вескеледержателю), підлягають оплаті тією
зобов’язаною особою, до якої звернувся з відповідною вимогою
законний векселедержатель.
З огляду на зазначене апеляційна інстанція дійшла висновку, що
позов слід задовольнити.
Стосовно зустрічного позову, то у постанові зазначено, що
договір про анулювання векселів не містить в собі ніяких
відомостей про те, яким чином сторони повинні здійснити
анулювання векселів, тобто які саме дії для цього повинні бути
запроваджені. Крім того, зазначено у постанові, законодавство,
яке регулює вексельний обіг в Україні, також не містить в собі
яких-небудь вказівок щодо переліку дій для здійснення анулювання
векселів, а також самого поняття “анулювання векселів”.
Оскільки векселедержатель у встановленому законом порядку заявив
вимоги щодо стягнення заборгованості по опротестованих спірних
векселях, підстав для анулювання цінних паперів, за висновком
апеляційної інстанції, немає, тому немає і підстав для
задоволення зустрічної позовної заяви.
Згадане рішення місцевого та постанова апеляційного
господарського суду були скасовані постановою Вищого
господарського суду України від 26.06.2003р., в якій зазначено
наступне:
Із наявних у матеріалів справи документів вбачається, що спір
між сторонами виник з приводу розрахунків по договору про
спільну діяльність від 06.05.98р. № УА-26/98 та подальших
доповнень до нього.
Згідно з цим договором компанія зобов’язана було перерахувати на
будівництво лікувально-діагностичного комплексу по вул.
Кутузова, 18/7 в м. Києві кошти в сумі, еквівалентній 7 750 000
(сім мільйонів сімсот п’ятдесят тисяч) дол. США, частка, яка у
спільному володінні складає 66,54%.
Розрахунок міг здійснюватися як у грошовій формі, так і
векселями.
Через відсутність коштів сторони домовилися про залучення в
якості учасника спільної діяльності дочірнього підприємства
“Ексімторг”.
У подальшому вказане підприємство за згодою позивача у цій
справі викупило частку компанії у спільній діяльності за
договором про спільну діяльність і ціна за вказану частку була
визначена договором № 6/64-НАЕК від 17.17.99р. у розмірі внеску
компанії у спільну діяльність, що складає 25 996 951,68 грн.
За твердженням компанії внаслідок цієї угоди компанія втратила
можливість набути будь-які майнові права на будинок, що
будується за договором про спільну діяльність, а векселі,
акцептовані компанією на суму 9 680 000 (дев’ять мільйонів
шістсот вісімдесят тисяч) грн., виявилися такими, що не
забезпечені зобов’язаннями, що суперечить чинному законодавству,
а саме: Положенню про переказний та простий вексель з
врахуванням розділу “Правила виготовлення та використання
вексельних бланків” ( 528-92-п ) (528-92-п)
, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України і НБУ від 10.09.92р. № 528.
З огляду на вказані обставини, стверджує позивач, сторони і
уклали угоду від 17.12.99р. № 7/04-НАЕК, якою передбачили
анулювання не забезпечених зобов’язаннями векселів.
Оскільки, вказані заперечення відповідача не досліджувалися ні
місцевим, ні апеляційним господарським судом, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що судом неповно
з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
З урахуванням зазначеного справа була передана на новий розгляд
до господарського суду м. Києва.
Разом з тим, як вбачається з рішення господарського суду
м. Києва від 30.09.2003р. (суддя Студенець В.І.), вимоги
постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2003р. не
виконані.
Хоча в цьому рішенні не вказано причини невиконання постанови
Вищого господарського суду України, але з його змісту випливає,
що такою причиною стало доповнення до позовної заяви та
додаткове пояснення Українського консорціуму “Екосорб”, які були
подані після передачі справи на новий розгляд, і в яких, хоча і
не зазначено, що спірні векселі були видані не на підставі
договору про сумісну діяльність від 06.05.98р. № УА – 26/98, на
чому наполягав спочатку позивач, але із них випливає, що спірні
векселі видані на підставі договору доручення № 708/1- НАЕК від
28.12.98р., який раніше не був предметом дослідження.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд
під час нового розгляду справи послався на те, що вексель
засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити
після настання строку визначену суму грошей власнику векселя. Що
стосується договору, на підставі якого було видано вексель, то,
за висновком місцевого суду, для вексельного права він не має
значення.
Доводи компанії про те, що векселі анульовані на підставі
договору № 708/1 НАЕК від 28.12.98р., зазначено в рішенні
місцевого суду (фактично договір про анулювання векселів
№ 07/04- НАЕК від 17.12.99р., а договір № 708/1- НАЕК від
28.12.98р. - це договір доручення), судом до уваги не
приймається, оскільки законодавством України, яке регулює
вексельний обіг, не передбачено право учасників вексельного
обігу угодою анулювати векселі, змінювати та припиняти вексельні
відносини.
З цих самих міркувань було відмовлено в задоволенні зустрічного
позову компанії до консорціуму про зобов’язання виконати умови
договору № 7/04-НАЕК від 17.12.99р. про анулювання спірних
векселів.
Київський апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від
03.12.2003р., якою скасував рішення господарського суду м. Києва
від 30.09.2003р., виходив з того, що спірні векселі були видані
на підставі договору про сумісну діяльність № УА – 26/98 від
06.05.98р., який під час нового розгляду господарським судом
м. Києва не досліджувався.
Разом з тим, апеляційної інстанцією не спростовані доводи
позивача про те, що спірні векселі були видані на підставі
договору доручення № 708/1- НАЕК від 28.12.98р..
Оскільки місцевий суд не встановив на підставі якого договору
були видані спірні векселі, а лише продекларував про наявність
поданих під час нового розгляду позивачем доповнень до позовної
заяви та пояснення, та у зв’язку з тим, що апеляційна інстанція
не дослідила подані позивачем в обґрунтування свого пояснення та
доповнення до позовної заяви договір № 708/1-НАЕК від
28.12.98р., Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
вказані суди не повно з’ясували обставини, що мають значення для
справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Українського консорціуму “Екосорб”
задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. у справі № 20/160 господарського суду м. Києва
скасувати, а справу направити до господарського суду м. Києва на
новий розгляд в іншому складі суддів.