ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 01.04.2004                                     Справа N 20-8/169
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                     головуючого Шульги О.Ф.
              суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
 
розглянувши  у відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу    товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
 
на  постанову        Севастопольського апеляційного господарського
                     суду від 24 грудня 2003 р.
 
у справі             № 20-8/169
 
за позовом           дочірнього підприємства фірми "YYY"
 
до                   товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
 
про   стягнення 178 667,03 грн.
 
        в судовому засіданні взяли участь  представники :
 
від позивача         А.А.А.
відповідача          не з'явився
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
У червні 2003 р.  позивач звернувся в господарський суд з  позовом
про стягнення з відповідача 178 667,03 грн.  оплати за поставлений
товар  і  оплати  за  окремий  вид  товару  з   врахуванням   його
переоцінки,  посилаючись  на  те,  що  вказана  сума  не  сплачена
відповідачем   за   отримані   відповідно    до    договору    про
дистриб'юторство від 02.01.2002 р.  № 59/1 товари, враховуючи пеню
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань  у  розмірі  6402,82
грн.  та  заподіяні збитки у вигляді сплачених позивачем відсотків
за кредитами у розмірі 16361,85 грн.
 
Рішенням господарського  суду  м.Севастополя  від  01.10.2003   р.
(суддя Ткаченко М.І.) позов задоволено частково.
 
Стягнуто з ТОВ "XXX"  на  користь  дочірнього  підприємства  фірми
"YYY"  77  417,94 грн.  основного боргу,  3%  річних у сумі 653,21
грн.,  780,71  грн.  сплаченого  держмита,  992,39  грн.   витрат,
пов'язаних  з  викликом  в  суд  та  118  грн.  витрат  на  оплату
інформаційно-технічного забезпечення процесу.
 
В решті позовних вимог відмовлено.
 
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  від
24.12.2003 р.  (головуючий - Гонтар В.І.,  судді - Щепанська О.А.,
Горошко  Н.П.)  рішення  суду  першої   інстанції   скасовано   та
постановлено   нове,  яким  з  ТОВ  "XXX"  на  користь  дочірнього
підприємства фірми "YYY" стягнуто 126,122,02 грн. основного боргу,
15 219,77 грн.  пені,  3 261,  36 грн. - 3% річних, 1 446, 03 грн.
держмита і 118 грн.  витрат на інформаційно- технічне забезпечення
судового процесу.
 
В касаційній   скарзі   відповідач,   посилаючись  на  неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального  права
та   порушення   норм   процесуального  права,  просить  постанову
Севастопольського апеляційного суду скасувати,  а справу  передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
Заслухавши пояснення  представника  позивача,  обговоривши  доводи
касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  суд вважає,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно до  п.1  роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р.  № 5 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         рішення  є
законним   тоді,   коли   суд   виконавши   вимоги  процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу  у
відповідності   з   нормами  матеріального  права,  що  підлягають
застосуванню до даних правовідносин,  а за  їх  відсутності  -  на
підставі  закону,  що  регулює  подібні  відносини або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
 
Обгрунтованим визнається  рішення,  в  якому   повно   відображено
обставини,  що мають значення для даної справи,  висновки суду про
встановлені   обставини   і   правові   наслідки   є   вичерпними,
відповідають  дійсності  і  підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
 
Проте, постановлені  у  справі  судові  рішення  не   відповідають
зазначеним вимогам, виходячи з такого.
 
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,  02.10.2002
р.   між   сторонами   було   укладено   договір   №   59/1    про
дистриб'юторство.
 
При цьому   позивачем   була   надана   одна   редакція   договору
(а.с.5-7,т.1),  а відповідачем друга (а.с.39-41, т.2, 14-16, 90-92
т.3).
 
У тексті  договору,  наданого  відповідачем  на  першому і другому
аркуші  є  наступні  розбіжності  з  текстом   договору,   наданим
позивачем:
 
1) в   п.3  включено  додатковий  п.п.3.5  "  У  випадку  поставки
продавцем товару  з  залишковим  гарантійним  терміном  реалізації
менше ніж 2/3,  чи без попередньої письмової заявки дистриб'ютора,
останній оплачує вартість такого товару  протягом  10  календарних
днів   після   його  реалізації  іншим  суб'єктам  підприємницької
діяльності";
 
2) в п.4 підпункт 4.5 змінено:  після  слів  "складання  акту  про
неналежну  якість  товару  здійснюється  дистриб'ютором  в  момент
виявлення недоліку товару" додані слова "  без  виклику  і  участі
продавця";
 
3) у п.6 після слів "за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань
за цим договором дистриб'ютор виплачує продавцю" виключені слова "
пеню  в  розмірі подвійної ставки НБУ,  яка діє в період,  за який
виплачується пеня,  і  яка  обчислюється  від  суми  простроченого
платежу за кожну добу прострочки".
 
Задовольняючи позов частково,  суд першої інстанції виходив з умов
договору,  зазначених  в  тексті,   наданому   відповідачем,   суд
апеляційної  інстанції  -  виходячи  з  тексту договору,  наданого
позивачем.
 
При цьому в порушення вимог ст.  43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         як суд
першої  інстанції,  так  і  апеляційний  господарський суд не дали
оцінки тому,  що в  матеріалах  справи  є  два  різні  за  змістом
договори   та    в    порушення   вимог ст.ст. 84, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
         не навели доводів,  з яких вони беруть до  уваги  одні
докази і відхиляють інші.
 
Відмовляючи в  задоволенні  вимог  про  стягнення  вартості певних
товарів у зв'язку з їх переоцінкою позивачем, суд першої інстанції
виходив  з  того,  що  позивач не вправі вимагати оплати товару за
іншою (підвищеною) ціною,  поки в установленому законом порядку не
будуть внесені відповідні зміни в договір щодо ціни товару,  проте
такий висновок суду суперечить п.12.1 договору від 02.01.2002 р. №
59/1,  згідно  якого  у  випадку зміни ціни прейскуранта з моменту
відвантаження   товару   дистриб'ютору,   продавець   має    право
переоцінити  непогашену  заборгованість пропорційно зміні ціни,  а
тому вирішуючи питання про обгрунтованість вимог  в  цій  частині,
суд мав з'ясувати чи відбулися відповідні зміни ціни прейскуранта.
 
Відповідно до  вимог  ч.2  ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         обставини
справи,  які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними  засобами  доказування,  не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
 
Визначаючи вартість товарів,  які позивач поставив  відповідачу  з
залишковим  гарантійним  строком реалізації менше ніж 2/3 і які не
реалізовані останнім,  суд апеляційної інстанції  виходив  лише  з
пояснень  відповідача,  хоча для підтвердження чи спростування цих
обставин  мав  дослідити  відповідні   документи   бухгалтерського
обліку.
 
За таких  обставин  постановлені  у справі судові рішення не можна
визнати  законними  і  обгрунтованими,  в  зв'язку  з   чим   вони
підлягають скасуванню, а справа- передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
 
При новому розгляді справи суду  слід  врахувати  наведене,  більш
ретельно   з'ясувати  дійсні  обставини  справи,  умови  договору,
укладеного між сторонами 02.01.2002 р.  № 59/1 і в залежності  від
встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5 , 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"
задовольнити.
 
Постанову Севастопольського  апеляційного  господарського суду від
24 грудня 2003 р. та рішення господарського суду м.Севастополя від
01 жовтня 2003 р. у справі № 20-8/169 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
 
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді      В.І. Дерепа
           Л.В. Стратієнко