ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 20-8/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 24 грудня 2003 р.
у справі № 20-8/169
за позовом дочірнього підприємства фірми "YYY"
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення 178 667,03 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача А.А.А.
відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
У червні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом
про стягнення з відповідача 178 667,03 грн. оплати за поставлений
товар і оплати за окремий вид товару з врахуванням його
переоцінки, посилаючись на те, що вказана сума не сплачена
відповідачем за отримані відповідно до договору про
дистриб'юторство від 02.01.2002 р. № 59/1 товари, враховуючи пеню
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 6402,82
грн. та заподіяні збитки у вигляді сплачених позивачем відсотків
за кредитами у розмірі 16361,85 грн.
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 01.10.2003 р.
(суддя Ткаченко М.І.) позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "XXX" на користь дочірнього підприємства фірми
"YYY" 77 417,94 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 653,21
грн., 780,71 грн. сплаченого держмита, 992,39 грн. витрат,
пов'язаних з викликом в суд та 118 грн. витрат на оплату
інформаційно-технічного забезпечення процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 р. (головуючий - Гонтар В.І., судді - Щепанська О.А.,
Горошко Н.П.) рішення суду першої інстанції скасовано та
постановлено нове, яким з ТОВ "XXX" на користь дочірнього
підприємства фірми "YYY" стягнуто 126,122,02 грн. основного боргу,
15 219,77 грн. пені, 3 261, 36 грн. - 3% річних, 1 446, 03 грн.
держмита і 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення
судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить постанову
Севастопольського апеляційного суду скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 5 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є
законним тоді, коли суд виконавши вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у справі судові рішення не відповідають
зазначеним вимогам, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 02.10.2002
р. між сторонами було укладено договір № 59/1 про
дистриб'юторство.
При цьому позивачем була надана одна редакція договору
(а.с.5-7,т.1), а відповідачем друга (а.с.39-41, т.2, 14-16, 90-92
т.3).
У тексті договору, наданого відповідачем на першому і другому
аркуші є наступні розбіжності з текстом договору, наданим
позивачем:
1) в п.3 включено додатковий п.п.3.5 " У випадку поставки
продавцем товару з залишковим гарантійним терміном реалізації
менше ніж 2/3, чи без попередньої письмової заявки дистриб'ютора,
останній оплачує вартість такого товару протягом 10 календарних
днів після його реалізації іншим суб'єктам підприємницької
діяльності";
2) в п.4 підпункт 4.5 змінено: після слів "складання акту про
неналежну якість товару здійснюється дистриб'ютором в момент
виявлення недоліку товару" додані слова " без виклику і участі
продавця";
3) у п.6 після слів "за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань
за цим договором дистриб'ютор виплачує продавцю" виключені слова "
пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє в період, за який
виплачується пеня, і яка обчислюється від суми простроченого
платежу за кожну добу прострочки".
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з умов
договору, зазначених в тексті, наданому відповідачем, суд
апеляційної інстанції - виходячи з тексту договору, наданого
позивачем.
При цьому в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
як суд
першої інстанції, так і апеляційний господарський суд не дали
оцінки тому, що в матеріалах справи є два різні за змістом
договори та в порушення вимог ст.ст. 84, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не навели доводів, з яких вони беруть до уваги одні
докази і відхиляють інші.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення вартості певних
товарів у зв'язку з їх переоцінкою позивачем, суд першої інстанції
виходив з того, що позивач не вправі вимагати оплати товару за
іншою (підвищеною) ціною, поки в установленому законом порядку не
будуть внесені відповідні зміни в договір щодо ціни товару, проте
такий висновок суду суперечить п.12.1 договору від 02.01.2002 р. №
59/1, згідно якого у випадку зміни ціни прейскуранта з моменту
відвантаження товару дистриб'ютору, продавець має право
переоцінити непогашену заборгованість пропорційно зміні ціни, а
тому вирішуючи питання про обгрунтованість вимог в цій частині,
суд мав з'ясувати чи відбулися відповідні зміни ціни прейскуранта.
Відповідно до вимог ч.2 ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Визначаючи вартість товарів, які позивач поставив відповідачу з
залишковим гарантійним строком реалізації менше ніж 2/3 і які не
реалізовані останнім, суд апеляційної інстанції виходив лише з
пояснень відповідача, хоча для підтвердження чи спростування цих
обставин мав дослідити відповідні документи бухгалтерського
обліку.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, в зв'язку з чим вони
підлягають скасуванню, а справа- передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш
ретельно з'ясувати дійсні обставини справи, умови договору,
укладеного між сторонами 02.01.2002 р. № 59/1 і в залежності від
встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
24 грудня 2003 р. та рішення господарського суду м.Севастополя від
01 жовтня 2003 р. у справі № 20-8/169 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко