Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 13/220-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників сторін
позивача не з'явились
відповідачів
АТЗТ ПКТБ "ЕМ"
ПП "ДП" присутній
не з'явились повідомлені
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Дергачівської міжрайонної
державної податкової інспекції
Харківської області
у справі № 13/220-03
на постанову від 23.12.2003р.
Харківського апеляційного господарського суду
за позовом Дергачівської міжрайонної
державної податкової інспекції
Харківської області
до Акціонерного товариства закритого
типу
проектного конструкторсько-
технологічного бюро "ЕМ"
Приватного підприємства "ДП"
про визнання угоди недійсною
Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до
господарського суду Харківської області з позовом про визнання
усної угоди купівлі-продажу від 02 липня 2002р. укладеної між
Акціонерним товариством закритого типу проектним конструкторсько-
технологічним бюро "ЕМ" (далі за текстом АТЗТ ПКТБ "ЕМ") та
Приватним підприємством "ДП" (далі за текстом ПП "ДП") на суму
9311 грн. 05 коп. недійсною на підставі статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, як такої, що укладена з боку
останнього з метою, завідомо суперечною інтересам держави та
стягнення з всього отриманого за угодою в доход держави. В
обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність умислу
у ПП "ДП" на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам
держави, яка полягає у отриманні прибутку без законних підстав,
приховування цього прибутку та ухилення від сплати податків. Крім
того позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на те, що
рішенням Київського місцевого районного суду міста Донецька від
05.08.2002р. установчі документи ПП "ДП" визнані недійсними з
моменту реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ - з моменту видачі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2003 у
задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на недоведеність
позивачем факту укладення оспорюваної угоди з умислом на порушення
інтересів держави та суспільства.
За апеляційною скаргою міжрайонної державної податкової інспекції
Харківський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Харківської області в апеляційному порядку та
постановою від 23.12.2003р. залишив його без зміни з тих же
підстав.
Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція подала до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у даній справі скасувати, задовольнивши
позовні вимоги в повному обсязі. У касаційній скарзі, зокрема,
вказується на те, що відповідно до статті 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною вважається угода, укладена з метою
противною інтересам держави та суспільства і наявність умислу хоча
б в однієї із сторін є підставою для визнання такої угоди
недійсною із застосуванням відповідних наслідків.
Отже, умисел, що суперечить інтересам держави в даній угоді
вбачається зі сторони ПП "ДП", оскільки підприємство зареєстровано
громадянкою Ємельяновою Т.П., без наміру займатись підприємницькою
діяльністю з дотриманням всіх норм чинного законодавства, в тому
числі і сплачувати податки.
Таким чином, на думку скаржника, Харківським апеляційним
господарським судом не були враховані наведені приписи, а також не
взято до уваги рішення Київського районного суду міста Донецька,
яким 05.08.2003р. визнані недійсними установчі документи ПП "ДП "
з моменту реєстрації та скасована державна реєстрація
підприємства.
Заслухавши доповідь судді та пояснення присутнього в судовому
засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями АТЗТ ПКТБ
"ЕМ" за безготівковий рахунок, згідно рахунку-фактури б/н від
01.07.2002р. та платіжного доручення № 474 від 01.07.2002р.
одержало на підставі накладної № 85 від 02.07.2002р. від ПП "ДП"
товар (насос МТ63/20) на загальну суму 9311,05грн.
При цьому ПП "ДП" було виписано податкову накладні № 85 від
02.07.02 всього на суму 9311,05 грн., в тому числі ПДВ в розмірі
1551,84 грн. Крім того, за даними Державної податкової інспекції
ПП "ДП" до податкової служби не звітувало, податки не сплачувало.
При прийнятті рішення у даній справі господарські суди попередніх
інстанцій прийняли до уваги рішення Київського місцевого районного
суду м. Донецька від 05.08.02, в якому вказано, що суд дійшов
висновку, що реєстрація ПП "ДП" здійснена з порушенням
законодавства на підставну особу. Зазначеним рішенням визнано
недійсним рішення засновників, статут та свідоцтво платника
податків ПП "ДП". При цьому суди, відмовляючи в позові виходили з
того, що зазначеним рішенням не встановлено того факту, що
директор ПП "ДП" не здійснювала підприємницької діяльності під час
існування підприємства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитись з таким висновком суду, оскільки він заснований на
припущенні, без надання відповідної правової оцінки
правовідносинам сторін щодо укладення усної угоди між АТЗТ ПКТБ
"ЕМ" та ПП "ДП".
В той же час, надаючи оцінку рішенню Київського місцевого
районного суду м. Донецька, судовими інстанціями не досліджувалось
питання умислу відповідачів, спрямованого на цілі, завідомо
суперечні інтересам держави та суспільства (ухилення від сплати
податків тощо) та не надано правової оцінки наявність або
відсутність умислу однієї або обох сторін на ухилення від сплати
податків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при
визнанні угоди недійсною судові інстанції повинні встановити
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди
недійсною і настання певних юридичних наслідків, а тому угода може
бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками,
передбаченими законом.
Попередніми судовими інстанціями не було взято до уваги, що
відповідно до пунктів 2, 6 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 28.04.78 р. N 3 "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
до угод, укладених з
метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону
колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою
метою тощо. При цьому задовольняючи позов у такій справі, суд
повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо
суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і
хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Згідно з вимогами статті 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
угода укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства при
наявності умислу у обох сторін, якщо угода виконана обома
сторонами то в доход держави стягується все одержане ними за
угодою.
В разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується
в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій
стороні на відшкодування одержаного.
При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою
або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход
держави, але вказаним обставинам не дано правової оцінки вирішенні
справи по суті.
З врахуванням того, що з'ясування вказаних обставин в силу статі
ІІІ7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами компетенції
касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що винесені у справі рішення місцевого та
постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які
мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати
норми матеріального права, які регулюють спірні відносини,
звернувши особливу увагу на наявність умислу сторін та в
залежності від цього визначити порядок вилучення одержаного за
договором.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області задовольнити частково.
Постанову від 23.12.2003 року Харківського апеляційного
господарського суду та рішення від 16.10.03 у справі № 13/220-03
господарського суду Харківської області скасувати.
Справу № 13/220-03 направити на новий розгляд до господарського
суду Харківської області.