ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 11/234
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Бориспільської об'єднаної державної
відкритому судовому податкової інспекції
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 06.11.2003 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 11
господарського суду м. Києва
за позовом Бориспільської об'єднаної державної
податкової інспекції
до банку "А"
про зобов'язання вчинити певні дії та сплату
пені та штрафних санкцій
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутні
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 06.11.2003 року по справі № 11 в позові
відмовлене повністю.
В касаційній скарзі Бориспільська об'єднана державна податкова
інспекція просить скасувати рішення господарського суду м. Києва
від 29.07.2003 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 06.11.2003 року у справі № 11 й прийняти
нове, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме :
пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 10.1.1 п. 10.1
ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181), ст. 20 Закону України "Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення
та постанову без змін, а касаційну скаргу позивача без
задоволення, вважаючи, що касаційна скарга позивача безпідставна
та необґрунтована.
Також відповідач надав клопотання про направлення справи на новий
розгляд до суду першої інстанції в зв'язку з тим, що попередніми
судовими інстанціями при розгляді даної справи не залучено до
участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог на предмет позову, Національний банк України, а також
платників податків
Заслухавши представника позивача, який підтримав викладені в
касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу
представників відповідача, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді матеріалів справи судами було встановлено, що позивач
виставив в банк відповідача платіжні вимоги № 110 від 28.05.2003р.
на суму 11616,45грн., № 108 від 28.05.2003р. на суму 11526,59грн.,
№ 107 від 28.05.2003р. на суму 3752,16грн., № 106 від 28.05.2003р.
на суму 2781,65грн., № 105 від 28.05.2003р. на суму 397,70грн.,
№ 104 від 28.05.2003р. на суму 234,30грн., № 103 від 28.05.2003р.
на суму 210005,82грн., № 102 від 28.05.2003р. на суму 10742,41
грн., № 101 від 28.05.2003р. на суму 29339,59грн., № 111 від
28.05.2003р. на суму 30,60грн., № 61 від 26.05.2003р. на суму
1476,68грн., № 62 від 26.05.2003р. на суму 236,64грн.,№ 65 від
26.05.2003р. на суму 831,32грн., № 66 від 26.05.2003р. на суму
479,91грн., № 67 від 26.05.2003р. на суму 19,01грн., № 70 від
26.05.2003р. на суму 2217,00грн., № 73 від 27.05.2003р. на суму
6109,45грн., № 74 від 27.05.2003р. на суму 6876,70грн., № 75 від
27.05.2003р. на суму 10014,23грн. на безспірне стягнення з
боржників податкового боргу на підставі рішення керівника
податкового органу.
Відповідач повернув без виконання спірні платіжні вимоги.
Відповідно до Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
рішення органу стягнення
законом визначено як виконавчий документ (п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7
Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Пунктом 2.3 ст. 2 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові органи
визначені як органи стягнення.
Відповідно до ч. 3 пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом
надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків,
платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при
стягнення готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Як вбачається з приписів пунктів 1.39, 1.40 ст. 1 Закону України
"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
від
05.04.2001р. № 2346-ІІІ списання примусове - списання грошей, що
здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі
встановлених законом виконавчих документів у випадках,
передбачених законом; стягувач - особа, яка може бути ініціатором
переказу грошей з рахунка платника на підставі виконавчих
документів, визначених законом.
Пунктом 20.1 ст. 20 Закону України "Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
встановлено, що ініціатором
переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання
переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та
в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що
отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом
виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду
(арбітражного суду) (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника
податків у рахунок погашення його податкового боргу, без
попереднього узгодження його суми таким платником податків (п. 1.6
ст. 1 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Судами ж було встановлено, що платіжні вимоги виставлялися на
узгоджену суму податкового боргу, а відтак списання за таких
обставин не можна вважати примусовим стягненням в розумінні норм
Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Отже, суди дійшли необґрунтованого висновку щодо правомірності
повернення відповідачем платіжних вимог без виконання, оскільки
такі дії є безпідставними. Тому постановлені по справі судові акти
в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям рішення про
задоволення позовних вимог.
Пунктом 9 розділу V Інструкції "Про безготівкові розрахунки в
національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ
29.03.2001 року № 135 ( z0368-01 ) (z0368-01)
передбачено, що банк, що
обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10
календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом
30 календарних днів з дати їх складання. Колегія суддів вважає, що
такий звичайний порядок виконання платіжних вимог протягом
визначеного часу, по-перше, не тягне їх недійсність поза межами
зазначеного строку, по-друге, виконання спірних платіжних вимог за
рішенням суду, ухваленим іменем України, є обов'язковим (ч. 5 ст.
124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
).
Відмовляючи в позові про зобов'язання відповідача прийняти до
виконання платіжні вимоги, суди, діючи послідовно, відмовили і в
частині зобов'язання відповідача сплатити пеню та штрафні санкції
згідно з вимогами пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
. Колегія суддів вважає за необхідне скасувати в цій
частині рішення та постанову з направленням справи на новий
розгляд, оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, а саме термін
порушення строку перерахування податків, зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів.
Що стосується відмови в позові про зобов'язання керівника БАНК "А"
принести публічні вибачення в місцевій пресі за неправомірні дії,
то суди правомірно відмовили в позові, і в цій частині постанова
має бути залишена без змін, оскільки зазначена позовна вимога є
елементом позову щодо захисту честі, гідності та ділової
репутації, який позивачем в даній справі не заявлявся.
З приводу заявленого клопотання, колегія суддів відзначає, що не
вбачається порушення норм процесуального права, а саме того, що
господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується
прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 111-9,
ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової
інспекції від 28.11.2003 року № 12497/7/10 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 06.11.2003 року у справі № 11
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2003р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2003 року у
справі № 11 скасувати в частині відмови в позові щодо зобов'язання
вчинити певні дії та щодо зобов'язання сплатити пеню та штрафні
санкції.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати БАНК "А" прийняти до виконання платіжні вимоги
Бориспільської ОДПІ № № 101-111 від 28.05.2003 року,
№ № 61,62,65,66,67,70 від 26.05.2003р., № № 73,74,75 від
27.05.2003 року.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання БАНК "А" сплатити пеню
та штрафні санкції по пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" справу направити на
новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
В частині відмови в позові щодо зобов'язання керівника БАНК "А"
принести публічні вибачення в місцевій пресі за неправомірні дії
постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.11.2003 року у справі № 11 залишити без змін.