ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 10/123 пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників:
від позивача
від відповідачів
розглянувши у відкритому Заступника прокурора Донецької
засіданні касаційне області
подання
на рішення господарського суду Донецької
області від 21 липня 2003 року
та постанову від 19 листопада 2003 року
Донецького апеляційного
господарського суду
у справі за позовом Заступника прокурора Донецької
області в інтересах Регіонального
відділення Фонду держмайна України
по Донецькій області
до ЗАТ "ДМБ", Дочірнього підприємства
"Ж" ЗАТ "ДМБ"
про визнання недійсним наказу,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовом до відповідача про визнання незаконної
передачі житлового фонду, який знаходився на балансі ЗАТ "ДМБ", на
баланс Дочірнього підприємства "Ж" ЗАТ "ДМБ".
В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив визнати
недійсним наказ ЗАТ "ДМБ" № 14 від 17.07.1998 року та акт
прийому-передачі від 23.07.1998 року, посилаючись на
невідповідність їх вимогам Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, "Про передачу об'єктів права державної та комунальної
власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21 липня 2003
року в позові про визнання недійсним наказу № 14 від 17.07.1998
року відмовлено. В частині визнання недійсним акту
прийому-передачі від 23.07.1998 року провадження у справі
припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19
листопада 2003 року рішення господарського суду змінено. Вилучено
з мотивувальної частини абзац 11 на сторінці 4 рішення, в решті -
залишене без змін.
В касаційному поданні позивач просить судові рішення скасувати, як
прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального права.
У відзиві на касаційне подання відповідач просить в його
задоволенні відмовити, оскільки вважає, що прийняті судові рішення
відповідають нормам діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 1994 року між
Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Донецькій
області та організацією орендарів будівельно-монтажного тресту
"ДБ" був укладений договір купівлі-продажу об'єкту приватизації.
Згідно з планом приватизації, з вартості придбаного трестом майна,
вилучена вартість об'єктів соцкультпобуту та державного житлового
фонду. За актом прийому-передачі від 29 березня 1995 року, майно,
яке не ввійшло до статутного фонду, в тому числі і житловий фонд,
було передано ЗАТ "ДМБ".
Рішенням загальних зборів ЗАТ "ДМБ" 29 травня 1998 року було
створене дочірнє підприємство "Ж" ЗАТ "ДМБ".
Наказом голови ЗАТ "ДМБ" № 14 від 17.07.1998 року житловий фонд з
балансу структурного підрозділу відповідача був переданий на
баланс дочірнього підприємства "Ж", що підтверджується актом
прийому-передачі від 23.07.1998 року.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що майно, яке не
ввійшло до статутного фонду ЗАТ "ДМБ", під час приватизації, в
тому числі і житловий фонд, передано відповідачу в повне
господарське віддання. Спірним наказом визначений балансоутримувач
житлового фонду, без зміни форми власності цього майна. Цей акт не
потребує узгодження з органом приватизації, оскільки він не
встановлював відповідних умов при передачі вказаного майна ЗАТ
"ДМБ".
Враховуючи викладене, суд вважає, що суд апеляційної інстанції
прийшов до обґрунтованого висновку, що передача житлового фонду на
баланс дочірнього підприємства ЗАТ "ДМБ" не призвела до порушень
прав та охоронюваних законом інтересів держави, як власника
житлового фонду.
Також апеляційним господарським судом вірно враховане і те, що
ухвалою господарського суду Донецької області від 5 червня 2002
року по справі № 24/322Б про банкрутство дочірнього підприємства
"Ж", Краматорську міськраду було зобов'язано вжити необхідних
заходів, щодо прийняття до складу міської комунальної власності
об'єктів житлового фонду, що знаходяться на балансі дочірнього
підприємства "Ж".
Крім того, апеляційний господарський суд правильно прийшов до
висновку про правомірність припинення місцевим судом провадження у
справі за позовними вимогами про визнання недійсним акту
прийому-передачі від 23.07.1998 року, змінивши, при цьому,
мотивувальну частину рішення, оскільки акт прийому-передачі не
може вважатись актом ненормативного характеру і породжувати певні
права та обов'язки.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно перевірив всі
обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі
доказам і прийняв законну і обґрунтовану постанову, яка відповідає
матеріалам справи та вимогам закону, що регулює дані
правовідносини, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи, викладені в касаційному поданні позивачем, суд вважає не
обґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними в справі
доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19
листопада 2003 року залишити без змін, а касаційне подання
Заступника прокурора Донецької області - без задоволення.