ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 02/2469
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.
А.А.А.
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року
у справі № 02/2469
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "YYY"
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
ім. А.А.А.
про стягнення 196 136,69 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача Б.Б.Б.
відповідача Г.Г.Г., Д.Д.Д.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24 вересня
2003 року (суддя А.Пащенко), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2003
року (судді В.Коваленко, О.Вербицька, О.Нечитайло) позов
задоволено частково, стягнуто з відповідача 114 367,76 грн.
заборгованості та 1 000 грн. пені у зв'язку з невиконанням
зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт за договором
підряду від 01.05.2002 року.
В касаційній скарзі сільськогосподарське товариство з обмеженою
відповідальністю ім. А.А.А., не погоджуючись з прийнятими по
справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема,
статті 332 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом Черкаської області та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір підряду
від 1 травня 2002 року за № 4, за умовами якого позивач
зобов'язався виконати роботи та поставити матеріали, вказані в
пункті 3.1. договору, а відповідач зобов'язався прийняти матеріали
і оплатити поставлені матеріали та виконані роботи.
За змістом статті 332 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
істотними у договорі підряду є умови, що стосуються
його предмета, ціни та строку виконання робіт. Так, перелік робіт,
матеріалів, об'ємів та цін, зазначений в пункті 3.1. договору є по
своїй суті кошторисом, складеним відповідно до статті 334
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору. За змістом статей 212 та 216 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник не звільняється від
відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов'язання,
яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що
підтверджується: накладною від 02.05.2002 року № 21, згідно з якою
позивач здав відповідачу роботи по оранці, культивації,
боронуванню та посіву пшениці на загальну суму 67 344 грн.;
накладними від 08.05.2002 року за № 17, від 05.05.2002 року за №
22, від 11.05.2002 року за № 16, від 08.05.2002 року за № 15, від
19.06.2002 року за № 23, від 11.07.2002 року за № 26, згідно з
якими позивач передав, а відповідач прийняв дизельне паливо,
кукурудзу гібридну, пшеницю, селітру на загальну суму 47 023,76
грн. Доказом виконання зазначених робіт є акт про виконання робіт
від 26.06.2002 року, підписаний сторонами.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, відповідач своїх зобов'язань за договором від 1 травня
2002 року за № 4 не виконав, і на момент звернення до суду з
позовом за виконану роботу та отримані матеріали на суму
114 367,76 грн. з позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини першої статті 213 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання,
відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за
неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку
про необхідність стягнення з відповідача 1 000 грн. за неналежне
виконання зобов'язання.
Також судом встановлено, що відповідачем не надані належні докази
щодо існування між сторонами відносин суборенди землі та вивезення
позивачем зібраного урожаю для відшкодування власних витрат за
договором підряду.
Отже посилання скаржника на невірне застосування господарським
судом Черкаської області та Київським апеляційним господарським
судом норм матеріального права при прийнятті судових актів є
безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Черкаської області від 24 вересня 2003
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
16 грудня 2003 року у справі № 02/2469 залишити без змін, а
касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю ім. А.А.А. - без задоволення.
Головуючий, суддя О.Ф.Шульга
Суддя В.І.Дерепа
Суддя Л. В. Стратієнко