ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 02-03/2218/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому ЗАТ "Торговельно-енергетична компанія
засіданні касаційну "ІУ"
скаргу
на постанову від 25 листопада 2003 року
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 02-03/2218/9
за позовом ЗАТ "Торговельно-енергетична компанія
"ІУ"
до комунального підприємства теплових
мереж "УМ"
про стягнення 577710,67 грн.
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Київської області з позовом до відповідача про стягнення 577710,67
грн., посилаючись на те, що останній не виконує свої зобов'язання
за мировою угодою.
Ухвалою господарського суду Київської області від 5 серпня 2003
року у прийнятті позовної заяви відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25 листопада 2003 року ухвала господарського суду залишена без
змін.
У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень
норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті позовної
заяви, господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція
виходив з того, що позовні вимоги з приводу невиконання умов
затвердженої судом мирової угоди не підлягають розгляду в
господарських судах України.
Проте, з вказаними висновками погодитись не можна, оскільки
господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень не
враховано, що предметом судового розгляду у справі № 168/11-00
була заборгованість відповідача за отриманий природний газ, а
предметом даного позову є стягнення заборгованості відповідача за
мировою угодою.
Господарські суди не звернути уваги, що після укладення мирової
угоди, відповідно до норм ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) ,
зобов'язання відповідача за договором № 419/97 кп від 03.01.1997
року припинено. У відповідача виникло зобов'язання перед позивачем
за мировою угодою, яке не виконується.
Виходячи із змісту вимог ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк,
відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
За таких обставин суд вважає, що висновки господарського суду, з
яким погодилась апеляційна інстанція, в тому, що заява не підлягає
розгляду в господарських судах України, з огляду на наявність
рішення з даного спору, визнати законними і обгрунтованими не
можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам
діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
Тому, ухвала господарського суду та постанова апеляційної
інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню.
При новому розгляді спору, господарському суду необхідно врахувати
наведене та вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) ,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25 листопада 2003 року та ухвалу господарського суду Київської
області від 5 серпня 2003 року скасувати, задовольнивши касаційну
скаргу.
2. Справу передати до господарського суду Київської області для
вирішення питання про прийняття позовної заяви.