ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 7/83 “НА”
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової
інспекції
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003р.
у справі № 7/83 “НА” Господарського суду Житомирської
області
за позовом ВАТ “Малинський каменедробильний завод”
до Малинської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового рішення
За участю представників сторін:
позивача – Грищенко А.О., за довіреністю
відповідача – Кравчук Т.В., за довіреністю
Степанчук С.Ю., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
29.05.2003року у справі № 7/83"НА” (суддя Маріщенко Л.О.), яке
залишено без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003р. (колегія суддів Горшкова
Н.Ф., Веденяпін О.А., Голубєва Г.К.) позов задоволено - визнано
недійсним рішення Малинської міжрайонної державної податкової
інспекції від 09.08.2001р. № 81-23-04011905/3387 в частині
застосування та стягнення фінансової санкції по податку на
додану вартість в сумі 15820грн.00коп.
Малинська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003р. у справі № 7/83 “НА”
Господарського суду Житомирської області та в задоволені
позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Малинською МДПІ проведено
документальну перевірку дотримання вимог законодавства про
оподаткування ВАТ “Малинський каменедробильний завод” в період з
01.04.1998р. по 01.04.2001р., про що складено акт № 23-10/19 від
31.07.2001р.За результатами перевірки правильності визначення
податку на додану вартість за 1999р., січень-квітень 2000р.
донарахувань податку податковим органом не зроблено,
встановлено, що в 1999-2000 роках підприємством були проведені
коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту у
зв'язку з допущенням помилок у минулих звітних періодах.
На підставі акту перевірки Малинською МДПІ прийнято рішення
№ 81-23-04011905/3387 від 09.08.2001р. “Про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства”.
Зокрема, до позивача застосована фінансова санкція по податку на
додану вартість в сумі 15820,00грн. без донарахування суми ПДВ
за період 1999р., січень-квітень 2000р.
Господарський суд першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи
позовні вимоги ВАТ “Малинський каменедробильний завод” щодо
визнання недійсним оспорюваного рішення в частині застосування
до підприємства штрафних (фінансових) санкцій по податку на
додану вартість в сумі 15820грн.00коп. виходили з того, що
донарахування податкових зобов'язань з податку на додану
вартість не було і тому вважав неправомірним застосування до
позивача штрафної санкції.
Колегія суддів зазначає, що підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті
17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі коли контролюючий орган
самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника
податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту
4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий
платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти
відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така
недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає
отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків
такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Згідно пункту “б” підпункту 4.2.2 статті 4 вищевказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо
дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Таким чином, за змістом п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафні санкції до платника податків
застосовуються у разі, якщо за результатами документальної
перевірки контролюючим органом самостійно донараховані податкові
зобов'язання.
Як встановлено судом, за даними акту документальної перевірки
№ 23-10/19 від 31.07.2001р. податкові зобов'язання з ПДВ за
1999-2000р. ВАТ “Малинський каменедробильний завод” донараховані
не були.
Згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи, проведеної на
підставі ухвали господарського суду від 05.03.2002р. у справі
№ 7/83"НА”, ВАТ “Малинський каменедробильний завод” самостійно
проводив коригування податкового зобов'язання та кредиту по ПДВ
у 1999р. та січні-квітні 2000р. Виправлення здійснені позивачем
в деклараціях по податку на додану вартість із застосуванням
розрахунків коригування сум ПДВ документально оформлено
правильно.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що попередні
судові інстанції дійшли правильного висновку, що рішення
Малинської МДПІ № 81-23-04011905/3387 від 09.08.2001р. в частині
застосування та стягнення фінансової санкції по податку на
додану вартість в сумі 15820грн. не відповідає вимогам чинного
законодавства.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторўн оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.12.2003р. у справі № 7/83 “НА” Господарського суду
Житомирської області залишити без змін.