ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 5/484-29/58
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
на постанову від 28.05.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/484-29/58 Господарського суду Львівської
області
за позовом ВАТ “Укртелеком” в особі Львівської дирекції
ВАТ “Укртелеком”
до Державної податкової інспекції у м. Львові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Підлісний В.О., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.05.2002р.
у справі № 5/484-29/58 (суддя Поліщук В.Ю.), яке залишено без
змін постановою від 28.05.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Процик Т.С., Галушко Н.А.,
Юрченко Я.О.) визнано недійсним рішення ДПІ у м. Львові
№ 005/23-0/01186030/478 від 15.01.2002р. про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) за порушення
податкового та іншого законодавства.
Державна податкова інспекція у м. Львові звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Львівської області від
28.05.2002р. у справі № 5/484-29/58 та постанову від
28.05.2003р. Львівського апеляційного господарського суду, і
прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ “Укртелеком” в особі
Львівської дирекції ВАТ “Укртелеком” в задоволенні позовних
вимог.
Також, Державною податковою інспекцією у м. Львові заявлено
клопотання про відновлення процесуального строку для подання
касаційної скарги із зазначенням поважних причин пропуску
строку, яке враховуючи приписи ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає задоволенню.
25.03.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалась перерва до 01.04.2004р. на 9 год. 55 хв.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
15.01.2002 року ДПІ у м. Львові прийняте рішення
№ 005/23-0/01186030/478 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства, відповідно до якого Львівській дирекції
ВАТ „Укртелеком” за порушення пункту 22.3 статті 22 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
п.п. 12,13,14 Методології „Визначення цін і процедури зменшення
податкових зобов'язань платників податку на прибуток”,
затвердженої Постановою КМУ від 27.04.1998 року № 568, із
змінами і доповненнями, на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1
статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97р. (із
змўнами і доповненнями)”, було донараховано податок на прибуток
в розмірі 448602,80 грн. та застосована фінансова санкція по
податку на прибуток в розмірі 224301,40 грн.
Зазначене рішення прийняте за наслідками перевірки Львівської
Дирекції ВАТ „Укртелеком” з питань правомірності надання пільг
інвесторам будівництва житла для військовослужбовців за період
2-ге півріччя 1997р. - 3-ій квартал 2001р., Акт № 23-2/1816 від
03.12.2001 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалося
інвестування коштів на будівництво житла для військовослужбовців
Збройних Сил України та членів їх сімей у зв'язку з чим,
відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про оподаткування
прибутку” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємств” було задекларовано пільгу
по податку на прибуток, зокрема, в 1999 та 2000 роках інвестиції
здійснювалися шляхом передачі векселів.
Відповідно до п. 12 “Методології визначення цін і процедури
зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток
підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядку використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю
за їх цільовим використанням” у разі передачі векселя податкові
зобов'язання стосовно податку на прибуток підприємства інвестора
зменшується згідно з інвестиційною угодою у звітному податковому
періоді лише за умови фактичного погашення векселя.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем були
представлені податкові накладні, які підтверджують передачу
матеріальних активів в погашення векселів підприємствами
дебіторами.
Що стосується векселів ЗАТ “Ірокс”, то попередні судові
інстанції виходили з того, що відповідно до статті 4 Закону
України “Про обіг векселів” ( 2374-14 ) (2374-14)
, у разі видачі
(передачі) векселя відповідно до договору припиняються
зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають
зобов'язання щодо платежу за векселем, тому на момент передачі
векселів позивачем усі попередні договори припинили свою дію в
частині зобов'язань по оплаті, натомість існували зобов'язання
платежу по векселю, як самостійному документу.
Колегія суддів зазначає, що згідно п. 14 вищезгаданої
Методології, у процесі визначення можливості передачі активів,
що прямо не застосовуються у будівництві житла, критерієм оцінки
для включення в акт приймання-передачі повинні бути попит на них
у підприємств будівельної індустрії та будівельного комплексу,
наявність можливості їх реалізації або обміну на необхідні для
будівництва житла матеріали й устаткування. Активи, передані
інвесторами, можуть обмінюватися на інші активи, необхідні для
будівництва, за договорами, укладеними замовниками і підрядними
організаціями (уповноваженими ними особами) з іншими
організаціями.
Пунктом 13 Методології, визначено перелік документів, які є
підставою для зарахування суми інвестицій у зменшення
податкового зобов'язання інвестора - платника податку на
прибуток, в тому числі, довідки про надання інвестицій та
цільове використання коштів на спорудження житлових будинків
(додатки 1 і 2), та договори щодо обміну наявних активів на
необхідні будівельні матеріали (у разі потреби).
Згідно акту перевірки отримані в погашення векселів матеріальні
цінності (продукти харчування, борошно, автобуси, взуття та ін.)
не застосовуються в будівництві житла, тому вони можуть
обмінюватися на інші активи необхідні для будівництва, за
договорами, укладеними з іншими організаціями. При цьому, таких
договорів ВАТ “Укртелеком” не представлено.
Колегія суддів зазначає, що в прийнятих по справі судових
рішеннях не встановлено, чи використовувалися отримані в
погашення векселів матеріальні цінності у будівництві житла для
військовослужбовців та членів їх сімей, та яким саме чином
здійснювалося їх використання, а також, чи обмінюватися вони на
інші активи необхідні для будівництва за договорами, укладеними
з іншими організаціями, що має значення для правильного
вирішення спору.
Задовольняючи позовні вимоги, судові інстанції виходили, також,
з того, що в ході перевірки перевірявся період з 2-го півріччя
1997 року по 3-ій квартал 2001 року, відповідно в спірному
рішенні наявна сума 327103,80 грн. - донарахований податок на
прибуток за III квартал 1999 року, яка, у відповідності до
підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
підлягала б
безумовному списанню, (оскільки за умови правомірного
встановлення податкового боргу з податку на прибуток податковий
борг виник би в 1999 році, а не в момент визначення його розміру
відповідачем).
Колегія суддів зазначає, що згідно підпункту 18.1.1 пункту 18.1
статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників податків підлягає
податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник
станом на 31.12.1999 року і не сплачений на день набрання
чинності цією статтею.
Згідно п. 1.3 ст. 1 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий
борг (недоїмка) - податкове зобов'язання, узгоджене платником
податків або встановлене судом.
Згідно пункту 3.1 Положення про списання та розстрочення
податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною
картотеки ( z0281-01 ) (z0281-01)
, затвердженого наказом від 1.03.2001 року
№ 81 Державної податкової адміністрації України та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 року
за № 281/5472, визначення сум податкового боргу, що підлягає
списанню здійснюється за даними карток особових рахунків
платників податків, що ведуться в органах державної податкової
служби згідно з Інструкцією про порядок ведення державними
податковими інспекціями оперативного обліку податків і
неподаткових платежів ( z0304-99 ) (z0304-99)
, затвердженої наказом від
2.04.1999 року № 174 Державної податкової адміністрації України
та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.05.1999 року
за № 304/3597.
Проте, вищенаведене не було враховано судовими інстанціями при
вирішенні справи та не досліджено фактичні обставини справи з
якими законодавство пов’язує безумовне списання податкового
боргу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неповне
дослідження в рішенні місцевого та постанові апеляційного
господарського суду обставин справи, що мають значення для
правильного вирішення спору.
У зв'язку з цим, судові рішення, як такі, що постановлені з
порушенням частини 1 ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Державній податковій інспекції у м. Львові строк для
звернення з касаційною скаргою.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
задовольнити частково.
Постанову від 28.05.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення Господарського суду Львівської
області від 28.05.2002р. у справі № 5/484-29/58 скасувати.
Справу № 5/484-29/58 направити на новий розгляд до
Господарського суду Львівської області