ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
01.04.2004                                        Справа N 5/422
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
розглянувши касаційну        ВАТ “В”
скаргу
 
на постанову                 Донецького апеляційного
                             господарського суду від 20.11.2003
                             року
 
у справі за позовом          ДАК “Х”
 
до                           ВАТ “В”
 
про   стягнення 637 320,02 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
У   грудні   2002  року  Державною  акціонерною  компанією   “Х”
правонаступником  якої  щодо  майнових  прав  та  зобов’язань  у
відповідності  з  розподільчим  актом  (балансом)   є   державне
підприємство   “Агентство   з  реструктуризації   заборгованості
підприємств  агропромислового  комплексу”  пред’явлено  до  суду
позов про стягнення з ВАТ “В” 637320,20 грн.
 
Позивач  зазначив, що на виконання постанови Кабінету  Міністрів
України  від  24.01.1998  року, №  77  “Про  умови  забезпечення
сільськогосподарських    товаровиробників     пально-мастильними
матеріалами у 1998 році”, по накладних № 427 від 15.07.1998 року
та   №  2211  від  15.11.1998  року  відповідачу  було  передано
пально-мастильні матеріали на загальну суму 905564,69  грн.,  за
які  останній  розрахувався  частково,  а  тому  позивач  просив
стягнути  на  його користь залишок боргу, який на  час  розгляду
спору складає 637320,20 грн.
 
Заявами  від  21.01.2003  року та від  05.02.2003  року  позивач
уточнив  позов і в обґрунтування своїх вимог додатково  послався
на  умови укладених з відповідачем договорів від 09.07.1998 року
і № 16 від 15.09.1998 року.
 
Рішенням  господарського суду Луганської області від  10.02.2003
року у задоволенні позову відмовлено.
 
Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від
20.11.2003  року рішення суду першої інстанції скасовано.  Позов
задоволено частково у сумі 622006,81 грн.
 
У  касаційній  скарзі відповідач посилається на  безпідставність
висновків  апеляційного  суду  щодо  його  заборгованості  перед
позивачем, неправильне застосування норм матеріального  права  і
просить  постанову апеляційного суду скасувати, а провадження  у
справі припинити.
 
Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова
колегія  вважає,  що  постановлені у справі  судові  рішення  не
можуть  залишатись без змін і підлягають скасуванню, виходячи  з
наступного.
 
Як  постановляючи рішення про відмову в позові, так і  приймаючи
постанову   у  задоволенні  позову,  місцевий  господарський   і
апеляційний суди виходили з того, що пально-мастильні матеріали,
за   які  відповідач  розрахувався  частково,  отримані  ним  по
накладних № 424 від 1507.1998 року і № 2211 від 15.11.1998  року
на суму відповідно 898343,14 грн. та 413316,17 грн.
 
Проте, ці висновки зроблені без повного та всебічного з’ясування
дійсних обставин справи.
 
Так,  додана  до матеріалів справи накладна № 424 від  1507.1998
року,  на  яку суди посилались на підтвердження вимог  позивача,
посвідчує   отримання  пально-мастильних  матеріалів   на   суму
898347,14 грн. не відповідачем, а іншою особою – Троїцьким ХПП.
 
Суди  на  це, та те, що предметом спору було заявлено постачання
пально-мастильних  матеріалів  по  іншій  накладній  №  427  від
15.07.1998  року  на  суму  492248,22 грн.  уваги  не  звернули,
обставини, пов’язані з постачанням товару по накладній № 427  не
досліджували,  оцінки  їм  не дали, а тому  висновки  суду  щодо
обсягів загальної заборгованості та суми залишку боргу не  можна
визнати законними та обґрунтованими.
 
До касаційної скарги відповідачем додано платіжне доручення № 54
від  04.02.2002  року,  акти приймання-передачі  від  01.08.2001
року, 20.01.2001 року, 20.01.2001 року, 23.07.2002 року, у  яких
зазначається  про  передачу позивачу у  порядку  розрахунків  за
нафтопродукти та згідно постанови Кабінету Міністрів України від
24.01.1998  року,  №  77  матеріальних  цінностей  і  коштів  на
загальну суму 161986,64 грн.
 
Вчинені  ці  дії  після  підписання  акту  звіряння  розрахунків
01.05.2000  року,  а  тому  поряд з  іншими  матеріалами  справи
потребують дослідження і оцінки судом.
 
При   такому   положенні,  коли  висновки   суду   щодо   обсягу
заборгованості  відповідача зроблені  без  повної  та  всебічної
перевірки дійсних обставин справи і їх належної правової оцінки,
постановлені  у  справі судові рішення не можуть залишатись  без
змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на
новий судовий розгляд.
 
При  новому  розгляді суду необхідно врахувати  наведене,  повно
з’ясувати   дійсні   обставини  справи  і   в   залежності   від
встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
 
Враховуючи  наведене, керуючись ст.ст. 111-9 111-11 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -
 
                      П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Рішення  господарського суду Луганської області  від  10.02.2003
року, постанову Донецького апеляційного господарського суду  від
20.11.2003  року скасувати, а справу направити на новий  судовий
розгляд