ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 5/319-3/47
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 02.01.2004 p.
Б.Б.Б. - дов. від 01.08.2004 p.
відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львова
на постанову від 16.09.2003 p. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/319-3/47 господарського суду Львівської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львова
про визнання недійсним рішення ДПІ у H-ському районі м. Львова
№ 29866/10/17-2 від 08.11.2002 p.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.04.2004 p. по
08.04.2004 p. для підготовки повного тексту постанови.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "XXX" до господарського суду Львівської області був заявлений
позов про визнання недійсним рішення ДПІ у H-ському районі м.
Львова № 29866/10/17-2 від 08.11.2002 щодо нарахування
прибуткового податку в сумі 11517 грн. та застосування фінансових
санкцій у розмірі 23034 грн., у зв'язку з виявленням порушення
статей 2, 7, 8, 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт від 05.11.2002
про результати перевірки дотримання вимог законодавства про в
якому зафіксовано випадки повернення працівникам ТОВ "XXX" сум
утриманого прибуткового податку із сукупного оподатковуваного
доходу громадян.
Рішенням від 18.02.2003 господарського суду Львівської області
(суддя В. Івасько) позовні вимоги задоволено у повному обсязі
шляхом визнання недійсним рішення ДПІ у H-ському районі м. Львова
№ 29866/10/17-2 від 08.11.2002.
Рішення суду мотивовано тим, що до позивача, як дочірнього
підприємства СП "SSS" з моменту його державної реєстрації
застосовуються норми Закону України "Про іноземні інвестиції"
( 2198-12 ) (2198-12)
, а також інші акти спеціального законодавства, зокрема
податкового, митного, інвестиційного і т.п., що діяло на момент
реєстрації іноземної інвестиції СП "SSS". При цьому наступне
введення нових податків, а також будь-які зміни об'єкта
оподаткування, механізму їх нарахування, нові ставки податку,
відміна пільг по сплаті податків, зміни правового режиму
території, ліцензування і т.д. на підприємство позивача не
розповсюджується.
Таким чином, на думку суду, в перевіряємий період у ТОВ "XXX"
відсутній визначений пунктом 2 статті 19 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з доходів громадян"
( 13-92 ) (13-92)
обов'язок по своєчасному і повному нарахуванню,
утриманню і перерахуванню до бюджету сум податку з доходів
громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у H-ському
районі м. Львова Львівський апеляційний господарський суд (судді:
Процик Т. С. - головуючий, Галушко Н. А., Юрченко Я. О.),
переглянувши рішення господарського суду Львівської області в
апеляційному порядку, постановою від 16.09.2003 залишив його без
змін з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. Львова подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Львівського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права.
Зокрема, на думку заявника, судами помилково не застосовано
Рішення Конституційного суду України від 29.01.2002
( v001p710-02 ) (v001p710-02)
, з якого вбачається, що з дня набуття чинності
частиною 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також
державні гарантії захисту іноземних інвестицій не регулюють
питання валютного, митного та податкового законодавств, чинного на
території України, та не стосуються питань фінансово-господарської
діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними
податків, зборів (обов'язкових платежів).
Заявник також вважає, що судами помилково не взято до уваги, що
судові рішення про застосування до підприємств з іноземними
інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень
та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту
інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у
статті 4 Закону України "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження"
( 1457-14 ) (1457-14)
, підлягають виконанню виключно в частині, що не
суперечить цьому Закону.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді та пояснення присутніх в судовому
засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню часткового з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою донарахування ДПІ у
H-ському районі м. Львова ТОВ "XXX" прибуткового податку з
громадян та застосування відповідних фінансових санкцій стали
виявлені в ході здійснення перевірки факти повернення працівникам
позивача сум утриманого з останніх прибуткового податку з
громадян.
Висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції про
неправомірність оспорюваного у справі рішення ДПІ у H-ському
районі м. Львова ґрунтується на тому, що позивач звільнений від
сплати вказаного податку через поширення на нього як на
підприємство з іноземними інвестиціями податкових пільг.
Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
платниками прибуткового податку в
Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного
місця проживання в Україні.
Статтею 9 цього ж Декрету ( 13-92 ) (13-92)
передбачено, що нарахування,
утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку
здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм
власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької
діяльності, які провадять виплати доходів.
Статтею 10 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено порядок перерахування
податку до бюджету. Зокрема, підприємства, установи i організації
всіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку
одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам
сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i
утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Таким чином, зі
змісту наведених положень випливає, що платниками прибуткового
податку з громадян є саме працівники підприємства, в той час як на
підприємство законодавством покладено обов'язок нараховувати,
утримувати та перераховувати до бюджету такий податок.
Проте, при вирішенні господарського спору ні судом першої, ні
апеляційної інстанції вказані приписи не були взяті до уваги, що
призвело до прийняття неправильного рішення та постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 18.02.2003 p. господарського суду Львівської області
та постанову від 16.09.2003 p. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/319-3/47 господарського суду
Львівської області скасувати, справу скерувати на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львова задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Т. Гоголь