826/26698/15 Про визнання протиправними дій та наказу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України про звільнення особи з посади інспектора патрульної служби, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - 12.08.2020 Прийняття

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Епель О.В., Карпушова О.В.).

І. Суть спору

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (далі - відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2), у якому просив (з урахуванням заяв про зміну предмета позову):

1) визнати протиправним та скасувати наказ №66о/с від 06.11.2015 Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, в частині звільнення з 06.11.2015 позивача з посади інспектора Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві;

2) поновити позивача на посаді інспектора Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві;

3) стягнути з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23968,91грн;

4) стягнути з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 27313,41грн;

5) зобов`язати Департамент патрульної поліції розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у Департаменті патрульної поліції та запропонувати посаду згідно штатного розпису рівнозначну займаній посаді при незаконному звільненні;

6) поновити позивача на посаді інспектора Департаменту патрульної поліції або іншій рівнозначній посаді згідно штатного розпису.

Позивач вважає незаконним звільнення з роботи, оскільки воно відбулось із порушенням трудових прав та передбаченого законом порядку, зокрема відповідачем-1 не повідомлено про можливе звільнення за 2 місяці та не запропоновано іншої роботи у патрульній службі. Крім того, позивач зазначає про неприпустимість його звільнення в період тимчасової непрацездатності. Вказує, що незаконне звільнення позбавило позивача подати відповідний рапорт до Департаменту патрульної поліції з метою проходження служби в поліції, що є підставою для зобов`язання останнього розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для проходження служби в поліції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

07 червня 2017 року Київським апеляційним адміністративним судом постановлено у справі окрему ухвалу, яку надіслано Міністерству внутрішніх справ України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та вирішення питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб, а також якою зобов`язано про результати розгляду окремої ухвали повідомити Київський апеляційний адміністративний суд протягом одного місяця.

Постановляючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 зобов`язано Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві до 02 червня 2017 року надати належним чином завірені копії трудової книжки та особової справи ОСОБА_1, проте станом на 07.06.2017 витребувані докази на адресу Київського апеляційного адміністративного суду не надходили. Управлінням патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві не надано обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин ненадання витребуваних документів. Суд зазначив, що законна сила судового рішення поширюється на всю територію України, а обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Судом апеляційної інстанції вказано, що Управлінням патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві не виконано вимоги Київського апеляційного адміністративного суду зазначені в ухвалі від 17.05.2017, копія якої отримана останнім 22.05.2017 відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (міститься в матеріалах справи), що позбавляло суд процесуальної можливості всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини по справі з метою вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Крім того, суд врахував, що даний спір є трудовим і порушує права особи, а тому має бути вирішений у найкоротший термін, в свою чергу невиконання вимог суду, в даному випадку ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, призводить до затягування судового процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

26 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, в якій відповідач-2 просить скасувати зазначене судове рішення.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що у судовому засіданні представником відповідача-1 було надано належним чином засвідчені копії послужного списку позивача, а також його розписку про отримання трудової книжки. Таким чином, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про ненадання витребуваних судом документів. Крім того, вказує, що представником відповдівача-1 20.06.2017 через канцелярію суду апеляційної інстанції було надано належним чином засвідчену копію особової справи позивача. Отже, вважає, що підстави для винесення окремої ухвали відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що одним із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до приписів ст. 129-1 суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов`язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суд може збирати докази з власної ініціативи (ч.5 ст. 71 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 208 КАС України суд апеляційної інстанції може постановити окрему ухвалу у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, а саме, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах.

У справі, що розглядається, винесення окремої ухвали суд апеляційної інстанції мотивував невиконанням відповідачем-1 без поважних причин ухвали суду щодо витребування доказів у встановлений в ухвалі строк.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 17.05.2017 апеляційний суд витребував у Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві належним чином завірені копії трудової книжки та особової справи ОСОБА_1 . Зазначені документи необхідно було надати у строк до 02.06.2017.

Відповідно до положень діючого законодавства, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

Також матеріалами справи підтверджується, що станом на 07.06.2017 (день судового засідання у суді апеляційної інстанції) вказані документи відповідачами надані не були.

При цьому, належним чином засвідчену копію особової справи позивача Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві надало до суду апеляційної інстанції лише 20.06.2017.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо недотримання відповідачем-1 як суб`єктом владних повноважень своїх процесуальних обов`язків.

Також Суд вважає доречним врахування судом апеляційної строків розгляду спорів щодо поновлення на публічній службі, які обмежені двадцятиденним терміном (в редакції КАС, чинній до 15.12.2017).

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.