ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 5/2596-24/207
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.12.2003р.
у справі № 5/2596-24/207 Господарського суду
Львівської області
за позовом Закритого акціонерного товариства “Львівська
текстильна компанія”
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Арцишевський А.С., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від
16-20.10.2003р. у справі № 5/596-24/207 (суддя Хабіб М.І.), яке
залишено без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 24.12.2003р. (колегія суддів
О.М.Бобеляк, О.П. Дубник, Я.О.Юрченко) задоволено позов ЗАТ
“Львівська текстильна компанія” до ДПІ у Шевченківському районі
м. Львова про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем подані акти
виконаних робіт, підписані замовником та виконавцем за
контрактом № 16/10/00, вантажні митні декларації, оформлені
митним органом, та прості векселі, погашені відповідачем, якими
підтверджено фактичне вивезення продукції, виготовленої з
давальницької сировини, за межі митної території України, а
тому, відповідно до п. 14 ст. 2 Закону України “Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”
( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
, готова продукція, яка вироблена з використанням
давальницької сировини, ввезеної на митну територію України, і
вивозиться з її території, не обкладається вивізним митом та
іншими податками і зборами (крім митних зборів), що справляються
у разі експорту товарів. Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва, які
підтверджені позивачем поданими доказами у справі.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду
Львівської області від 16-20.10.2003р. у справі № 5/596-24/207
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.12.2003р., а в позові відмовити.
25.03.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалась перерва до 01.04.2004р. на 9 год. 45 хв.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки
позивача, проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова,
складено акт від 12.02.2003 року № 23-4/158 “Про наслідки
перевірки ЗАТ “Львівська текстильна компанія” по питанню
достовўрностў даних, заявлених у документах обов'язкової
податкової звітності” та прийнято податкове повідомлення-рішення
від 13.02.2003 року № 000435232070/3455, яким, у відповідності
до ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року № 1б8/97-ВР та п.п. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, позивачу
визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану
вартість в розмірі 467500 грн. 64 коп. та штрафні санкції у
розмірі 36031 грн. 08 коп.
Податкова інспекція посилається на те, що вантажно митні
декларації оформлені з порушенням порядку підтвердження
відомостей про фактичне вивезення експортних товарів за межі
митної території України (відсутня відповідна відмітка митниці з
підписом відповідальної особи). В підтвердження правомірності
своїх дій податкова інспекція посилається на п. 8.1 ст. 8 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року з наступними змінами та
доповненнями, та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від
01.03.2002 року № 243 “Про вдосконалення механізму відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції” ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
.
В процесі розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що на підставі контракту № 16/10/00 від 16.10.2000
року, укладеного між позивачем та компанією “ВНІ POLAND Sp.
z.o.o.”, ЗАТ “Львівська текстильна компанія” оформила в
листопаді і грудні 2002 року дев'ять вантажних митних декларацій
на вивезення готової продукції, виготовленої з давальницької
сировини, сума експортних послуг складає в листопаді - 1126507
грн. 00 коп. , в грудні - 1019218 грн. 00 коп.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону України “Про
операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах” ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
від 15.09.1995 року № 327/95-ВР, з
наступними змінами та доповненнями, право власності на
давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на
вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.
Як передбачено п. 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, продаж товарів - це
будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами
купівлі-продажу, міни поставки та іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають передачу права власності на такі
товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також
операції з безоплатного надання товарів.
Місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку, що в
даному випадку, мало місце експортування позивачем виключно
власних послуг (робіт) по пошиттю готового одягу, надання яких
підтверджується належно оформленими актами виконаних робіт.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, на який посилається ДПІ в акті
перевірки, платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування
за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку. Зазначений розрахунок, зазначається у вказаній нормі
закону, подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим
документом), який засвідчує передання права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а
при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для
їх вільного використання на митній території України.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем в
підтвердження правомірності оподаткування вказаної операції
подано акти виконаних робіт, підписані замовником та виконавцем
за контрактом № 16/10/00, вантажні митні декларації, оформлені
митним органом та прості векселі, погашені відповідачем, чим
підтверджено фактичне вивезення товарів (робіт, послуг)
виготовлених з давальницької сировини, за межі митної території
України.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, щодо
вивезення товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України, колегія суддів вважає, що апеляційним судом правомірно
застосовано норми Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України “Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”
( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
.
З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 24.12.2003р. є законною та
обґрунтованою, і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.12.2003р. у справі № 5/2596-24/207 Господарського суду
Львівської області залишити без змін.