ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 5/207-17/57
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 09.06.2003 p.
відповідача Б.Б.Б. - директор
В.В.В. - дов від 01.01.2004 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову від 03.12.2003 p. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/207-17/57 господарського суду Львівської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до - Дочірнього виробничо-комерційного підприємства
"SSS"
- Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма
"YYY"
про зобов'язання сплатити акцизний збір
зустрічний позов: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма
"YYY"
про відшкодування збитків у сумі 26487217, 73 грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX" до господарського суду Львівської області був заявлений
позов про зобов'язання ТОВ Фірма "YYY" сплатити акцизний збір та
надати підтвердження банківської установи про перерахування
акцизного збору за нафтопродукти, що будуть відвантажені ТОВ Фірма
"YYY" на виконання рішення від 22-27.05.2002 у справі №
4/1155-40/122 господарського суду Львівської області.
Ухвалою від 13.02.2003 господарський суд Львівської області
зобов'язав позивача уточнити позовні вимог щодо суми акцизного
збору та надати його розрахунок.
4 квітня 2003 ТОВ Фірма "YYY" подало до позивача зустрічний позов
про стягнення збитків, які настали внаслідок невиконання останнім
умов угоди № 9/5279 від 30.03.2000.
Рішенням від 10.06.2003 господарського суду Львівської області
(суддя Кравчук Н. М.) первісний позов ВАТ "XXX" залишено без
розгляду, оскільки позивач без поважних причин не подав
витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору,
зокрема, розрахунок акцизного збору, який підлягає стягненню.
Вказаним рішенням зустрічний позов задоволено частково: вирішено
стягнути з ВАТ "XXX" на користь ТОВ Фірма "YYY" 1620000 грн.
втраченої вигоди та 12950000 грн. неотриманого доходу.
В цій частині рішення суду з посиланням на статтю 203 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
мотивоване тим, що внаслідок
невиконання позивачем угоди № 9/5279 від 30.03.2000, укладеної з
ТОВ Фірма "YYY", останній не зміг виконати своїх зобов'язань перед
іноземним партнером за угодою № 124-14/12 від 24.12.1998, у
зв'язку з чим ТОВ Фірма "YYY" недоотримала винагороду в сумі
1620000 грн., що є втраченою вигодою. Крім того, у зв'язку з
відмовою іноземного партнера від співпраці з ТОВ Фірма "YYY",
останнє в період з серпня 2000 по січень 2002 недоотримало доход в
сумі 12950000 грн.
За апеляційною скаргою ВАТ "XXX" Львівський апеляційний
господарський суд (судді: Онишкевич В. В. - головуючий, Слука М.
Г., Скрутовський П. Д.), переглянувши рішення господарського суду
Львівської області в апеляційному порядку, постановою від
03.12.2003 залишив його без змін з тих же підстав.
ВАТ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду,
в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, позовні
вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права, зокрема, частини 5 статті
81 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
приписами якої передбачено, що господарський суд залишає позов без
розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані
господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору,
зокрема, як зазначено в рішенні та постанові, розрахунок акцизного
збору. Водночас, Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний
збір" ( 18-92 ) (18-92)
та Законом України "Про ставки акцизного збору і
ввізного мита на деякі товари (продукцію)" ( 313/96-ВР ) (313/96-ВР)
обов'язок
з розрахунку суми акцизного збору покладено на замовника готової
продукції, в даному випадку - ТОВ Фірма "YYY", а отже, позивач не
зобов'язаний надавати такий розрахунок.
Крім того, на думку заявника, при задоволенні зустрічного позову
господарськими судами помилково застосовано до спірних
правовідносин статтю 203 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки з матеріалів справи, зокрема, з договору № 124-12/12 від
24.12.1998 (на розірвання якого іноземним партнером як на підставу
виникнення збитків посилається ТОВ Фірма "YYY") вбачається, що він
пов'язаний з виконанням зовсім іншого договору - № 9/5009 від
24.12.1998. А отже, задоволені судами суми до стягнення не можуть
вважатись збитками в розумінні вказаної норми. Скаржник наголошує
також, що розмір заявлених по зустрічному позову вимог не
підтверджено обґрунтованими розрахунками та матеріалами справи.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не
подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Керуючись вказаною нормою, господарський суд Львівської області
залишив без розгляду позов ВАТ "XXX" про зобов'язання ТОВ Фірма
"YYY" сплатити акцизний збір та надати відповідне підтвердження
банківської установи, зазначивши при цьому, що позивачем не надано
витребуваний судом розрахунок акцизного збору, який підлягає
стягненню.
Проте, касаційна інстанція визнає безпідставним застосування в
даному випадку приписів статті 81 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки ВАТ "XXX" заявлено до
господарського суду вимогу немайнового характеру - зобов'язати
відповідача (ТОВ Фірма "YYY") вчинити певні дії - сплатити
акцизний збір на підставі та в порядку, встановленому законом.
Саме з огляду на положення чинного законодавства про акцизний збір
господарському суду першої інстанції необхідно було встановити
правомірність заявлених позивачем вимог. Разом з тим є
необґрунтованим витребування у позивача відповідних розрахунків,
зважаючи на характер заявлених позовних вимог та без оцінки
посилань останнього на приписи Декрету Кабінету Міністрів України
"Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
та Закону України "Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на деякі товари та продукцію"
( 313/96-ВР ) (313/96-ВР)
. Крім того, ухвала господарського суду Львівської
області про надання розрахунку не містить будь-яких обґрунтувань
необхідності його здійснення.
Наведене свідчить про передчасність висновку господарського суду
першої та апеляційної інстанції щодо залишення позовних вимог без
розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з чим
рішення та постанова суду в цій частині підлягають скасуванню як
такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права з
направленням справи на розгляд до господарського суду Львівської
області.
Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ Фірма "YYY" про
відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням позивачем
договору № 9/5279 від 30.03.2000, судова колегія зазначає.
Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідач має право до прийняття рішення зі
спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з
первісним позовом.
Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення ВАТ "XXX" в
господарський суд з позовом до ТОВ Фірма "YYY" стало, як вважає
позивач, невиконання відповідачем встановленого законодавством
обов'язку щодо сплати акцизного збору за нафтопродукти,
перероблені ВАТ "XXX".
За зустрічним позовом відповідач висуває вимогу відшкодувати
збитки, завдані позивачем неналежним виконанням умов договору №
9/5279 від 30.03.2000.
Проте, при прийнятті зустрічного позову до сумісного розгляду з
первісним, поза увагою господарського суду першої інстанції
залишились встановлені законодавством приписи стосовно
взаємозв'язку зустрічного позову з первісним.
Такий зв'язок, наприклад, може проявлятись у тому, що обидва
позови випливають з одного правовідношення або якщо вимоги по
основному та зустрічному позовах однорідні і можуть
зараховуватися. При цьому задоволення зустрічного позову повністю
або частково виключає задоволення первісного позову.
Водночас, господарськими судами як першої, так і апеляційної
інстанції при прийнятті зустрічного позову наведені законодавчі
положення враховані не були, належна правова оцінка характеру та
підставам виникнення вимог позивача та відповідача не надана,
питання взаємозв'язку зустрічного позову з первісним залишилось
поза увагою господарських судів.
Крім того, вважаючи за доцільне розглядати вказані позови сумісно,
та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, господарськими
судами не були враховані в повному обсязі приписи цивільного
законодавства, а саме.
Як зазначено в статті 6 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з
особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено
статтею 203 цього кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
. Боржник зобов'язаний
відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не
передбачено законом.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, в разі
невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, він
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, понесені кредитором, втрата або
пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які
він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Як вказано в підпункті "б" пункту 12 постанови Пленуму Верховного
суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист
права приватної власності" ( v0020700-95 ) (v0020700-95)
від 22 грудня 1995 року
№ 20, якщо відповідач мав повернути майно в натурі, але з
будь-якої причини ухиляється від цього, він відповідно до статті
203 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язаний відшкодувати
кредитору завдані ним збитки.
Проте, колегія суддів вважає, що задовольняючи в повному обсязі
позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанції
не прийняли до уваги приписи статті 209 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої, особа, що не виконала
зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову
відповідальність лише при наявності вини (умислу або
необережності), крім випадків, передбачених законом або договором.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про
відшкодування збитків необхідно виходити з того, що вони
підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного
зв'язку між неправомірними діями особи, яка їх заподіяла, і самими
збитками.
Однак, як вбачається зі змісту рішення та постанови у справі,
вирішуючи спір про стягнення завданих збитків, вказані обставини
залишені поза увагою суду першої та апеляційної інстанції, що
унеможливлює правильне вирішення даного господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та передачі
справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Рішення від 10.06.2003 господарського суду Львівської області та
постанову від 03.12.2003 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 5/207-17/57 господарського суду Львівської області
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської
області.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь