Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 5/425-29/39
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача не з'явились повідомлені належним
чином
відповідача
не з'явились повідомлені належним
чином
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової
касаційну скаргу інспекції у Галицькому районі
м. Львова
у справі
№ 5/425-29/39
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
за позовом Державної податкової
інспекції у Галицькому районі
м. Львова
до Приватного підприємства "ХК"
Приватного підприємства "СТ"
про визнання угоди недійсною
Державна податкова інспекція у Галицькому районі міста Львова
звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про
визнання угоди про надання послуг від 1 серпня 2000р. № 24
укладеної між Приватним підприємством "ХК" (далі за текстом ПП
"ХК") та приватним підприємством "СТ"
недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, як такої, що укладена з боку останнього з метою,
завідомо суперечною інтересам держави та стягнення з всього
отриманого за угодою на загальну суму 47011,85 грн. в доход
держави. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на
наявність умислу у ПП "СТ" на укладення угоди з метою, що
суперечить інтересам держави, яка полягає у господарюванні за
межами правової діяльності. Позивач, як на підставу своїх вимог
посилається на те, що ПП "СТ" з третього кварталу 1998 року
звітності в податкову інспекцію не подає, за юридичною адресою не
знаходиться, податки не нараховує та не сплачує. Засновником і
директором ПП "СТ", згідно установчих документів, значиться Лий
О.Г, який за даними оперативно-розшукової роботи ГВПМ Державної
податкової інспекції у Радянському районі м. Києва що до
здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого
відношення не мав.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.07.2001 у
задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на недоведеність
позивачем факту укладення оспорюваної угоди з умислом на порушення
інтересів держави та суспільства.
За апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Галицькому
районі міста Львова Львівський апеляційний господарський суд
переглянув рішення господарського суду Львівської області в
апеляційному порядку та постановою від 18.09.2003р. залишив його
без зміни з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у місті Галицькому районі міста
Львова подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду,
в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати,
задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
У касаційній скарзі, зокрема, вказується на те, що відповідно до
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною
вважається угода, укладена з метою противною інтересам держави та
суспільства і наявність умислу хоча б в однієї із сторін є
підставою для визнання такої угоди недійсною із застосуванням
відповідних наслідків.
Отже, умисел, що суперечить інтересам держави в даній угоді
вбачається зі сторони ПП "СТ", оскільки підприємство з третього
кварталу 1998 року звітності в Державну податкову інспекцію в
Радянському Районі міста Києва не подає, податки не нараховує та
не сплачує, за юридичною адресою не знаходиться.
Таким чином, на думку скаржника, Львівським апеляційним
господарським судом не були враховані наведені приписи, а також не
взято до уваги зазначені факти.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Статтями 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачений обов'язок платників податків сплачувати
податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у
порядку та на умовах, що визначаються Законами України про
оподаткування.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
зазначено, що до угод, укладених з метою, завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать
угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами
доходів від оподаткування.
Відповідно до статті 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо угода укладена
з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то
при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома
сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за
угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї
першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу
лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави (ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Зі змісту наведеної норми вбачається, що застосування передбачених
нею наслідків не ставиться в залежність від будьяких фактичних
обставин, і, таким чином, передбачає необхідність їх застосування
судом.
Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилався на
ненадання ПП "СТ" податкової звітності, при здійсненні
господарської діяльності та на припинення сплати встановлених
податків.
Судом належним чином не були перевірені ці обставини і,зокрема, чи
протирічила діяльність "СТ" одному з основних принципів існуючого
ладу - сплачувати податки та збори, тобто інтересам держави та
суспільства.
Крім того, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох
сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави
стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
Застосування наслідків, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови достеменного встановлення
розміру одержаного сторонами за такою угодою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до статей 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство в господарських судах здійснюється
на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам
умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення
усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо
та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.
Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення, в
супереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дослідили повно і всебічно всі обставини
справи, чим порушили основний галузевий принцип здійснення
правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким господарський суд
створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і,відповідно, правильного застосування
законодавства.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Судові рішення попередніх інстанцій
цим вимогам не відповідають.
Оскільки відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення господарського суду Львівської області
від 03.07.2003р. та постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 18.09.2003р. підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської
області.
При новому розгляді справи суду належить усунути зазначені
недоліки, вжити заходів, щодо всебічного, повного, об'єктивного
вирішення спору, перевірити як доводи позивача так і доводи
відповідача та постановити обґрунтоване законне рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9,статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2003р. та
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.09.2003р.у справі № 5/425-29/39 господарського суду Львівської
області скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі міста Львова задовольнити частково.