ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 4/311
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
на постанову від 20 січня 2003 р.
Донецького апеляційного Господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного
підприємства
"XXX"
до Державної податкової інспекції у м. Р-ську
Відділення державного казначейства у м. Р-ську
про стягнення з бюджету 31420,37 грн. процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості з
ПДВ.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством
"XXX" у серпні 2002 заявлений позов до Державної податкової
інспекції у м. Р-ську про відшкодування з бюджету 31420,37 грн.
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за даними податкової
декларації з ПДВ за листопад 1999р., заявлена сума бюджетного
відшкодування податку на додану вартість становить 589924 грн.,
яка підлягає відшкодуванню у строк до 1 лютого 2000р. У зв'язку з
тим, що вказані суми були йому відшкодовані 27 липня 2000р.,
невідшкодована за період з 1.02.2000 по 27.07.2000р. сума
визнається бюджетною заборгованістю, на яку відповідно до приписів
підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, нараховуються проценти на рівні 120 % від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення - 27 липня 2000р.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 3 вересня 2002
року, ухваленим суддею Рябцевою О.В. позовні вимоги задоволені в
повному обсязі. Резолютивною частиною відшкодовано позивачеві з
бюджету 31420,37 грн. процентів за несвоєчасне відшкодування
податку на додану вартість за листопад 1999 року. Рішення суду
мотивоване доведеністю матеріалами справи факту невчасного
відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за спірний період та
приписами підпункту 7.7.3 статті 7 та підпункту 8.1 статті 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
згідно яких нараховувалися проценти.
Донецький Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Величко Н.Л. та суддів Алєєвої І.В., М'ясищева А.М. постановою від
20 січня 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Луганської області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
ДПІ у м. Р-ську залишив без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 15 травня 2003р.
рішення господарського суду Луганської області від 3.09.2002 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.01.2003 скасовано, справа скерована для нового розгляду
господарському суду Луганської області, касаційна скарга Державної
податкової інспекції у м. Р-ську задоволена частково.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 17 червня 2003
року, що ухвалене суддею Журавльовою Л.І., позовні вимоги
задоволені частково. Резолютивною частиною відшкодовано позивачеві
з бюджету 20872,15 грн. процентів за несвоєчасне відшкодування
податку на додану вартість за листопад 1999 року, оскільки саме
таку суму складає правильно нараховані проценти за період
затримки.
Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту
невчасного відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за спірний
період та приписами підпункту 7.7.3 статті 7 та підпункту 8.1
статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно яких нараховувалися проценти. Водночас
скерована окрема ухвала керівникові ДПІ у місті Р-ську про
порушення приписів податкового законодавства.
Донецький Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Агапова О.Л. та суддів Алєєвої І.В., Величко Н.Л. постановою від
19 листопада 2003 року залишив перевірене рішення Господарського
суду Луганської області без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу ДПІ у м. Р-ську залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у м. Р-ську вважає, що рішення і
постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати рішення і постанову у справі і відмовити позивачеві у
задоволенні його позовних вимог. Податкова служба посилається на
помилкове застосування у рішенні та постанові Господарського суду
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, норми якого визначають право
платника податку на стягнення бюджетної заборгованості з податку
на додану вартість та процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості у розмірі 120 % від облікової ставки НБУ.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу положеннями пункту
4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
від 7.08.98 № 857/98, яким передбачено, якщо сума
від'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів,
така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на
умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає
після подання декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку. Вважає, що відшкодування податку на
додану вартість за декларацією за листопад 1999р. має відбутися до
1.05.2000р. Державна податкова інспекція наголошує на приписах
статті 48 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та Положення "Про
державне казначейство" ( 590-95-п ) (590-95-п)
, якими передбачено, що
обов'язок з відшкодування ПДВ з бюджету покладений на органи
державного казначейства.
Відділенням державного казначейства у місті Р-ську постанова
апеляційного суду не оскаржена, відзив на касаційну скаргу не
надісланий.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та розглянувши
доводи касаційної скарги, відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції. Під час розгляду справи, господарським судом Луганської
області встановлено та підтверджено під час здійснення
апеляційного провадження, що за результатами
фінансово-господарської діяльності у листопаді 1999 року
підприємство позивача мало право на відшкодування ПДВ у сумі
589924 грн., з яких - 548629 грн. підлягало відшкодуванню протягом
місяця, що настає після подання декларації, а 41295 грн.
відшкодовується шляхом зменшення податкових зобов'язань платника
протягом 3-х наступних звітних періодів. Судами з'ясовано, що за
результатами перевірки позивача з правомірності відшкодування
податку на додану вартість за липень-листопад 1999р., податковою
службою визначено, що ТОВ "XXX" підлягає відшкодуванню з бюджету
за листопад 1999р. 998944 грн., з яких 929018 грн. складає сума
експертного відшкодування, а 69926 грн. - бюджетного
відшкодування.
Підтверджено, що фактично експертне відшкодування у сумі 244031
грн. здійснено у рахунок податку на додану вартість та 195100 грн.
- у рахунок Інноваційного фонду своєчасно. Бюджетне відшкодування
суми 69926 грн. фактично здійснено частками 25.02.2000 р.,
4.04.2000 р. та 27.07.2000 р.
Також місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено,
що термін проведення експортного відшкодування сплинув 1 лютого
2000р, відшкодування податку на додану вартість відповідачем було
здійснене 27.07.2000р., розрахована позивачем сума процентів за
період з 1.02.2000 по 27.07.2000 становить 20872,15 грн., визнана
обґрунтованою та підтверджена актом звірки розрахунків від
17.06.2003р.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені
статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Приписами підпункту 8.1. статті 8 названого Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено право платника податку, який здійснює
згадані експортні операції і подає розрахунки експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, на отримання
такого відшкодування. Відповідно до вимог підпункту 8.6. статті 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів,
наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти
на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на дату
виникнення бюджетної заборгованості. Висновки Донецького
апеляційного господарського суду у даній справі стосовно
правомірності заявлених позивачем сум процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості ґрунтуються на приписах підпункту
7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і визнаються правомірними.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ із змінами,
внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР від 16.05.96 р.
( 203/96-ВР ) (203/96-ВР)
, в редакції Закону N 83/98-ВР від 05.02.98 р.
( 83/98-ВР ) (83/98-ВР)
, встановлені функції державних податкових інспекцій,
зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів.
Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює
діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства
та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є органи державної
податкової служби, які відповідно до покладених на них законом
функцій та приписів статей 1, 21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є відповідачами та позивачами по
спорах, які виникають з платниками податку з питань оподаткування.
З огляду на викладене позивач правомірно заявив позов про
стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ з коштів державного
бюджету відповідно до приписів Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до відповідача Державної податкової
інспекції у м. Р-ську.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів. Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
від 26.12.2002р. № 380-ІV, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно до закону має право на його застосування, про
стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України. Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство"
( 590-95-п ) (590-95-п)
, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 31 липня 1995 р. N 590 встановлені функції відділення
Державного казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення
між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя відрахування від
загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від
зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних
податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету
зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових
платежів та інші.
Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72
(у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та
Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України
08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Посилання відповідача ДПІ у м. Р-ську на Указ Президента України
"Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.98р. №
857/98, яким передбачено, що у разі якщо сума від'ємного значення
податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли
протягом трьох наступних звітних періодів, то така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених
законодавством, протягом місяця, що настає після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного
значення податку, тому податкова заборгованість виникає по
закінченню строків відшкодування визначених Указом є
безпідставним, оскільки Указ Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.98р. № 857/98 визначає лише
спосіб погашення від'ємного значення ПДВ (не на рахунок платника
податку, а його податковими зобов'язаннями наступних звітних
періодів) і не встановлює поняття податкового боргу та моменту
його виникнення.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок
обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право
платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення касаційної
скарги. Переглянуті рішення і апеляційна постанова у справі
відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної
скарги визнаються непереконливими.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 107, 108, 111-5, 111-7,
частиною 1 статті 111-9, статті 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 17 червня
2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 19 листопада 2003 р. у справі № 4/311 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Т.Гоголь