ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 4/4122-11/369
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
розглянувши касаційну скаргу ДП "Стрийський комбінат
хлібопродуктів N 1"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 року
у справі за позовом ПП Андренко Володимира Івановича
до ДП "Стрийський комбінат хлібопродуктів N 1"
про стягнення 61 267,47 грн.
за участі прокурора Кузьменко Ж.М.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2002 року, підприємець Андренко В.І. звернувся до
суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Стрийський
комбінат хлібопродуктів N 1" 61 297,47 грн., посилаючись на те, що
відповідач безпідставно відмовляється оплатити вартість наданих
йому послуг згідно договору від 10.10.2001 року.
У зустрічному позові відповідач просив визнати недійсною
додаткову угоду від 27.12.2001 року до спірного договору з мотивів
укладення її внаслідок обману з боку позивача щодо правових
наслідків наданих ним послуг.
Рішенням господарського суду Львівської області від
30.05.2003 року у задоволенні первісного позову відмовлено.
Провадження у справі по зустрічному позову припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у
задоволенні первісного позову скасовано і постановлено стягнути на
користь позивача 61 297,47 грн. У решті рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну
правову оцінку апеляційним судом обставин справи і просить
постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача його та
відповідача представників, думку прокурора, перевіривши матеріали
справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про задоволення позову у повному обсязі,
суд виходив з того, що вартість наданих позивачем послуг
відповідає виконаній роботі і підлягає стягненню з відповідача у
розмірі, визначеному додатковою угодою від 27.12.2001 р.
Проте, повністю погодитись з наведеними апеляційною
інстанцією мотивами задоволення позову у повному обсязі не можна.
Укладений сторонами 10.10.2001 р. контракт, названий ними
трудовим, передбачає надання позивачем юридичних послуг
відповідачу як при досудовому врегулюванні спору з Білокриницьким
КХП ДП ДАК "Хліб України", так і представництво останнього у суді.
Оплата всього обсягу наданих послуг як при досудовому
врегулюванні спору, так і представництво у суді передбачалось у
розмірі 20% оспореної суми від заявлених кредитором вимог щодо
сплати 306487 грн. 36 коп.
Проте, укладена сторонами 27.12.2001 р. додаткова угода до
договору від 10.10.2001 р., яку апеляційний суд визнав свідченням
виконання позивачем своїх зобов'язань не містить посилань на
надання позивачем передбачених договором правових послуг
відповідачу у порядку досудового врегулювання спору по заявлені
претензії від 03.04.2001 р. Ці дані відсутні також у матеріалах
справи, та і сам позивач не стверджує про надання послуг на цій
стадії вирішення спору, а тому у апеляційного суду не було підстав
вважати про виконання позивачем договірних зобов'язань у повному
обсязі та робити висновки щодо його права на винагороду у
визначеному п. 2.2 договору розмірі.
З наведених вище обставин та змісту додаткової угоди від
27.12.2001 р. вбачається, що свої договірні зобов'язання позивач
виконав частково, здійснюючи лише представництво відповідача в
місцевому господарському суді і суді касаційної інстанції як
повірений по договору доручення, а тому при такому положенні, та
враховуючи відшкодування позивачу понесених ним витрат, пов'язаних
з відрядженням, що було передбачено п. 2.2 договору, обсяг наданих
ним послуг з урахуванням складності справи по якій він брав участь
судова колегія вважає можливим не передаючи справу на новий
судовий розгляд, змінити постанову апеляційного суду, зменшивши
суму винагороди позивачу за надані послуги до 2500 грн.
У іншій частині рішення місцевого господарського суду та суду
апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи і підстав для
її зміни чи скасування судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 р. у частині стягнення з ДП Стрійський комбінат
хлібопродуктів N 1 на користь підприємця Андренко В.І.
61497,47 грн. боргу та 919,97 грн. мита змінити, зменшивши суму
боргу, що підлягає стягненню до 2500 грн., а мита до 51 грн.
У решті цю постанову апеляційного суду залишити без змін.
Наказ на виконання постанови видати господарському суду
Львівської області.