ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 2-21/2903-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
МП “Афон” Процюк О.М.
ТОВ “Відродження” не з’явився
КСП “Росія” не з’явився
розглянувши касаційну Малого підприємства “Афон”
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
03.09.2003р.
у справі № 2-21/2903-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом МП “Афон”
до ТОВ “Відродження”
третя особа КСП “Росія”
про стягнення 67 642, 38 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
С.І.Чонгова) від 22.05.2003р. позовні вимоги частково
задоволені, стягнуто з ТОВ “Відродження” на користь МП “Афон” 43
480, 94 грн. збитків, 434, 81 грн. витрат по сплаті державного
мита та 75, 87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Крім того, зазначеним судовим рішенням припинено провадження у
справі про стягнення з відповідача 23 830, 60 грн. та виключено
з числа третіх осіб по справі КСП “Росія”.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
(судді Плут В.М., Сотула В.В., Прокопанич Г.К.) від 03.09.2003р.
рішення місцевого господарського суду скасовано та в позові МП
“Афон” відмовлено.
Мале підприємство “Афон”, не погоджуючись з постановою
апеляційного суду, подало касаційну скаргу в якій просить її
скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим залишити без змін.
За твердженням скаржника, апеляційним господарським судом при
прийнятті постанови не правильно застосовані норми матеріального
та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Мале підприємство “Афон” звернулось з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю “Відродження” про стягнення 67 624,
38 грн. збитків за 2000 рік.
За твердженням позивача, ТОВ “Відродження” неналежно виконувало
взяті на себе за договором від 26.07.1991р. зобов’язання тим
самим заподіявши йому збитків.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог,
місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до
умов договору “Про спільне виробництво, вирощування, переробку
ефірномасляних культур і реалізацію ефірних масел” від
26.07.1991р., укладеного між колгоспом “Росія” та МП “Афон”
строком на 10 років, сторони домовились спільно діяти по
вирощуванню, переробці ефірномасляних культур та реалізації
виготовленої продукції.
В подальшому, як зазначено в судовому рішенні, КСП “Росія” було
реформовано і на базі КСП створено Товариство з обмеженою
відповідальністю “Відродження” з відповідним правонаступництвом
прав та обов’язків ліквідованого підприємства. Враховуючи
викладене, суд стягнув з ТОВ “Відродження” (як правонаступника
сторони за Договором) 50% коштів, отриманих від реалізації
вирощеної продукції, що за висновком суду складає 43 480, 81
грн..
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційна інстанція
послалась на те, що КСП “Росія” ліквідоване і виключене з
державного реєстру, а його землі, у тому числі і ділянка, на
якій КСП “Росія” та МП “Афон” згідно договору від 26.07.91р.
вирощували ефірномасляні культури, на підставі Указу Президента
України № 720/95 від 08.08.95р. “Про порядок паювання земель,
переданих у колективну власність сільськогосподарським
підприємствам і організаціям” та № 1529/99 від 03.12.99р. “Про
невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки” перейшли у власність фізичних осіб, а саме,
бувших членів КСП “Росія”, з якими відповідач і заключив договір
оренди землі.
Стосовно додатку до статуту ТОВ “Відродження”, зареєстрованому
розпорядженням Білгородської райдержадміністрації № 249-12р. від
23.06.2000р., то в постанові зазначено, що цим доповненням
встановлено правонаступництво відповідача по майновим правам і
зобов’язанням КСП “Росія”, що перейшли до нього згідно балансу.
Однак вказаного розподільчого балансу сторони не надали. Не
надали сторони і доказів того, що відповідачу в порядку
правонаступництва перейшла спірна земельна ділянка з
насадженнями ефірномасляних культур.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку про
необґрунтованість позовних вимог.
Однак з вказаним висновком погодитись не можна, оскільки
відсутність розподільчого балансу у матеріалах справи не може
бути підставою для відмови у позові. Вказаний документ слід
витребувати у відповідних компетентних органів, які здійснювали
реформування КСП “Росія”.
Що стосується згаданих Указів президента України, то вони не
направлені на ущемлення прав інших власників.
Із змісту рішення місцевого та постанови апеляційного
господарських судів вбачається, що при прийнятті відповідних
рішень вказані суди не повно з’ясували обставини, що мають
значення для справи.
Зокрема, судами не з’ясовано хто ж все-таки є правонаступником
спірних насаджень ефірномасляних культур та правомірність
укладення відповідачем договору оренди земельної ділянки, на
якій знаходяться вказані насадження.
Не досліджено судом і внесок кожної із сторін у вирощування
ефірномасляних культур та їх переробці у відповідному періоді.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Малого підприємства “Афон” задовольнити
частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 03.09.2003р. у справі № 2-21/2903-2003 господарського
суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу направити до
господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд
у іншому складі суддів.