ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 01.04.2004                                Справа N 2-21/12069-03
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                     головуючого Шульги О.Ф.
              суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
 
розглянувши  у  відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу    ВАТ "XXX"
 
на  постанову        Севастопольського апеляційного господарського
                     суду від 24 грудня 2003 р.
 
у справі             № 2-21/12069-03
 
за позовом           заступника прокурора  м. Н-ськa  в  інтересах
                     держави   в   особі  дочірнього  підприємства
                     державної акціонерної компанії "YYY" "ZZZ"
 
до                   ВАТ "XXX"
 
про   стягнення 16 377,24 грн.
 
        в судовому засіданні взяли участь  представники :
 
від прокуратури      не з'явився
позивача             не з'явився
відповідача          А.А.А.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
11.08.2003 р.  заступник прокурора м.  Н-ськa звернувся з вказаним
позовом в  суд,  посилаючись  на  те,  що  на  підставі  постанови
Кабінету Міністрів України № 1474 від 21.12.1997 р. "Про подолання
кризового стану у  тваринництві  і  птахівництві  та  стабілізацію
розвитку  галузі"  ( 1474-97-п ) (1474-97-п)
         між сторонами 18.03.1998 р.  було
укладено договір про надання в позичку зерна з державних ресурсів,
згідно  якого  відповідач  повинен  був  розрахуватися за отримане
зерно вартістю 16 377,24 грн. не пізніше 01.12.1998 р., проте свої
зобов'язання вчасно не виконав і розрахунки не провів.
 
Ст.3 Закону    України    "Про    списання    і   реструктуризацію
заборгованості   сільського   господарських   товаровиробників   і
заготівельних    підприємств  за  отриманими бюджетними позичками"
( 1112-14 ) (1112-14)
         від 24.09.1999 р.  № 1112, дія якого розповсюджувалась
і на  відповідача,  було  передбачено  реструктуризацію  отриманої
бюджетної позики на 5 років з початком сплати з 01.08.01 р., проте
з  прийняттям  Закону  України  від  18.01.2001  р.  №  2237  "Про
врегулювання  заборгованості  за  бюджетними  позичками,  наданими
державним та іншим сільськогосподарським підприємствам  усіх  форм
власності  і  господарювання  через  обслуговуючі,  заготівельні і
переробні  підприємства,  та  реструктуризацію  заборгованості  зі
сплати   податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів)  переробних
підприємств агропромислового комплексу"  ( 2237-14  ) (2237-14)
          закон  від
24.09.1999р.  втратив чинність,  відповідач не включений в перелік
підприємств,  заборгованість яких за бюджетними позичками підлягає
врегулюванню  за законом від 18.01.01 р.,  в зв'язку з чим з нього
необхідно стягнути борг за договором від 18.03.1998 р.
 
Рішенням господарського  суду  АРК  від  22.09.2003р.  (суддя С.І.
Чонгова),  залишеним   без   змін   постановою   Севастопольського
апеляційного  господарського суду від 24.12.2003 р.  (головуючий -
Гонтар В.І.,  судді - Горошко Н.П.,  Плут В.М.), позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ "XXX" на користь ДП ДАК "YYY" "ZZZ" 16 377, 24 грн.
 
В касаційній   скарзі   ВАТ   "XXX",  посилаючись  на  неправильне
застосування судом  норм  матеріального  і  процесуального  права,
просить   постановлені   у  справі  судові  рішення  скасувати  та
постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
 
У відзиві   на   касаційну   скаргу   позивач   просить   залишити
постановлені у справі судові рішення без змін.
 
Заслухавши пояснення представника відповідача,  обговоривши доводи
касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  суд вважає,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
 
Відповідно до  п.1  постанови  Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р.  № 5 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         рішення  є
законним   тоді,   коли   суд,   виконавши  вимоги  процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу  у
відповідності   з   нормами  матеріального  права,  що  підлягають
застосуванню до даних правовідносин,  а за  їх  відсутності  -  на
підставі  закону,  що  регулює подібні відносини,  або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
 
Обгрунтованим визнається  рішення,  в  якому   повно   відображено
обставини,  що мають значення для даної справи,  висновки суду про
встановлені   обставини   і   правові   наслідки   є   вичерпними,
відповідають  дійсності  і  підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
 
В порушення зазначених роз'яснень як суд першої, так і апеляційної
інстанції,  прийшовши  до  висновку  про  наявність  між сторонами
цивільно -правових відносин,  що виникли  з  укладеного  між  ними
18.03.1998  р.  договору  про  надання в позичку зерна з державних
ресурсів,  не з'ясували питання  щодо  дотримання  прокурором  при
зверненні  до  господарського  суду  за  захистом порушеного права
позивача   строку позовної давності,  передбаченого ст. 71 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  з урахуванням того,  що відповідач мав виконати свої
зобов'язання не пізніше 01.12.1998 р. (а.с.8), протягом якого часу
відповідно до п.2 ч.1  ст.78  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          мало  місце
зупинення   перебігу   строків   позовної  давності  у  зв'язку  з
прийняттям  Закону  України  "Про  списання   і   реструктуризацію
заборгованості     сільськогосподарських     товаровиробників    і
заготівельних   підприємств  за отриманими  бюджетними  позичками"
( 1112-14  ) (1112-14)
          від  24.09.1999  р.  №  1112,  який  поширювався  на
відповідача.
 
Зазначені обставини   мають   істотне   значення  для  правильного
вирішення спору,  оскільки згідно ст.  80  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        
закінчення  строку  позовної  даності  при  відсутності поважності
причин його пропуску є підставною для відмови у позові.
 
Відповідно   до  п.3 ч.2 ст.20 Закону  України  "Про  прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
          при  виявленні  порушень  закону  прокурор  або  його
заступник в межах своєї компетенції мають право звертатись до суду
з заявами про захист прав і законних інтересів громадян,  держави,
а також підприємств та інших юридичних осіб, а тому суду слід було
з'ясувати чи в межах своєї компетенції діяв заступник прокурора м.
Н-ськa,  пред'являючи  даний  позов в інтересах підприємства,  яке
знаходиться в P-ському районі АРК.
 
Разом з   тим   доводи   касаційної  скарги  про  те,  що  дочірнє
підприємство  державної  акціонерної  компанії   "YYY"   "ZZZ"   є
неналежним  позивачем у справі не грунтуються на матеріалах справи
і вимогах закону.
 
Враховуючи викладене,  постановлені у  справі  судові  рішення  не
можна  визнати  законними  і обгрунтованими,  в зв'язку з чим вони
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до  суду
першої інстанції.
 
При новому  розгляді справи суду слід врахувати наведене,  повно і
всебічно перевірити обставини,  що мають значення для  справи,  та
вирішити  спір  відповідно до вимог матеріального і процесуального
права.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу    відкритого   акціонерного   товариства   "XXX"
задовольнити частково.
 
Рішення господарського суду  Автономної  Республіки  Крим  від  22
вересня   2003  р.  та  постанову  Севастопольського  апеляційного
господарського  суду  від  24  грудня  2003  р.  у  справі  за   №
2-21/12069-03  скасувати,  а  справу  передати на новий розгляд до
того ж суду першої інстанції в іншому складі суду.
 
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді      В.І. Дерепа
           Л.В. Стратієнко