ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 2-21/12069-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "XXX"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 24 грудня 2003 р.
у справі № 2-21/12069-03
за позовом заступника прокурора м. Н-ськa в інтересах
держави в особі дочірнього підприємства
державної акціонерної компанії "YYY" "ZZZ"
до ВАТ "XXX"
про стягнення 16 377,24 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від прокуратури не з'явився
позивача не з'явився
відповідача А.А.А.
ВСТАНОВИВ:
11.08.2003 р. заступник прокурора м. Н-ськa звернувся з вказаним
позовом в суд, посилаючись на те, що на підставі постанови
Кабінету Міністрів України № 1474 від 21.12.1997 р. "Про подолання
кризового стану у тваринництві і птахівництві та стабілізацію
розвитку галузі" ( 1474-97-п ) (1474-97-п)
між сторонами 18.03.1998 р. було
укладено договір про надання в позичку зерна з державних ресурсів,
згідно якого відповідач повинен був розрахуватися за отримане
зерно вартістю 16 377,24 грн. не пізніше 01.12.1998 р., проте свої
зобов'язання вчасно не виконав і розрахунки не провів.
Ст.3 Закону України "Про списання і реструктуризацію
заборгованості сільського господарських товаровиробників і
заготівельних підприємств за отриманими бюджетними позичками"
( 1112-14 ) (1112-14)
від 24.09.1999 р. № 1112, дія якого розповсюджувалась
і на відповідача, було передбачено реструктуризацію отриманої
бюджетної позики на 5 років з початком сплати з 01.08.01 р., проте
з прийняттям Закону України від 18.01.2001 р. № 2237 "Про
врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими
державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм
власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і
переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних
підприємств агропромислового комплексу" ( 2237-14 ) (2237-14)
закон від
24.09.1999р. втратив чинність, відповідач не включений в перелік
підприємств, заборгованість яких за бюджетними позичками підлягає
врегулюванню за законом від 18.01.01 р., в зв'язку з чим з нього
необхідно стягнути борг за договором від 18.03.1998 р.
Рішенням господарського суду АРК від 22.09.2003р. (суддя С.І.
Чонгова), залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 24.12.2003 р. (головуючий -
Гонтар В.І., судді - Горошко Н.П., Плут В.М.), позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ "XXX" на користь ДП ДАК "YYY" "ZZZ" 16 377, 24 грн.
В касаційній скарзі ВАТ "XXX", посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
просить постановлені у справі судові рішення скасувати та
постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 5 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
В порушення зазначених роз'яснень як суд першої, так і апеляційної
інстанції, прийшовши до висновку про наявність між сторонами
цивільно -правових відносин, що виникли з укладеного між ними
18.03.1998 р. договору про надання в позичку зерна з державних
ресурсів, не з'ясували питання щодо дотримання прокурором при
зверненні до господарського суду за захистом порушеного права
позивача строку позовної давності, передбаченого ст. 71 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, з урахуванням того, що відповідач мав виконати свої
зобов'язання не пізніше 01.12.1998 р. (а.с.8), протягом якого часу
відповідно до п.2 ч.1 ст.78 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
мало місце
зупинення перебігу строків позовної давності у зв'язку з
прийняттям Закону України "Про списання і реструктуризацію
заборгованості сільськогосподарських товаровиробників і
заготівельних підприємств за отриманими бюджетними позичками"
( 1112-14 ) (1112-14)
від 24.09.1999 р. № 1112, який поширювався на
відповідача.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного
вирішення спору, оскільки згідно ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку позовної даності при відсутності поважності
причин його пропуску є підставною для відмови у позові.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.20 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
при виявленні порушень закону прокурор або його
заступник в межах своєї компетенції мають право звертатись до суду
з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави,
а також підприємств та інших юридичних осіб, а тому суду слід було
з'ясувати чи в межах своєї компетенції діяв заступник прокурора м.
Н-ськa, пред'являючи даний позов в інтересах підприємства, яке
знаходиться в P-ському районі АРК.
Разом з тим доводи касаційної скарги про те, що дочірнє
підприємство державної акціонерної компанії "YYY" "ZZZ" є
неналежним позивачем у справі не грунтуються на матеріалах справи
і вимогах закону.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не
можна визнати законними і обгрунтованими, в зв'язку з чим вони
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно і
всебічно перевірити обставини, що мають значення для справи, та
вирішити спір відповідно до вимог матеріального і процесуального
права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22
вересня 2003 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24 грудня 2003 р. у справі за №
2-21/12069-03 скасувати, а справу передати на новий розгляд до
того ж суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко