ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 2-1/869-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової адміністрації в Автономній
скаргу Республіці Крим
на постанову від 29.10.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-1/869-2003 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Фірми “Гросмейстер”
до Державної податкової адміністрації в Автономній
Республіці Крим
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Дудченко Ю.Г., за довіреністю
відповідача – Циганова Г.Ю., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.03.2003р. по справі № 2-1/869-2003 (суддя Ковтун Л.О.), яке
залишено без змін постановою від 29.10.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду (колегія суддів Т.П. Фенько,
В.С.Голик, В.І.Гонтарь), вимоги Фірми “Гросмейстер” про визнання
недійсним рішення ДПА в Автономній Республіці Крим
№ 293/26-5/4-30025731 від 30.03.2001р. про стягнення
донарахованих сум податку та застосування фінансових санкцій в
розмірі 1830625,47грн. задоволені в повному обсязі.
Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 13.03.2003р. по справі
№ 2-1/869-2003 та постанову від 29.10.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення про
відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В касаційній скарзі, податкова інспекція посилається на те, що
позивач в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безпідставно
включив до складу валових витрат суму 189400грн. на придбання
простого векселю № 613242145474 у ТОВ ПКФ “Мегатрейд ЛТД”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в серпні 2000р. був
придбаний у ТОВ ПКФ “Мегатрейд ЛТД” простий вексель
№ 613242145474 на суму 189439,33грн. відповідно до Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
вказана сума була включена до складу валових витрат, оскільки за
вексель була проведена оплата.
В п. 2.2 акту перевірки зазначено, що позивачем порушено
п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно якого не належать до складу
валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість
ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матерўального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим та апеляційним судом, а також висновком
судово-бухгалтерської експертизи, позивачем були представлені
відповідні документи, що підтверджують витрати по придбанню
вказаного векселя (квитанція до приходного касового ордера № 18
від 04.08.2000р. на суму 189439,33грн. про оплату позивачем
простого векселя ТОВ ПКФ “Мегатрейд ЛТД”; акт прийому-передачі
векселя від 04.08.2000р. між ТОВ ПКФ “Мегатрейд ЛТД” та
позивачем.
Таким чином твердження ДПІ про порушення позивачем п. 5.1,
п. 5.3.9, ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є необґрунтованим, а вказана сума
правомірно включена до складу валових витрат за ІІІ квартал
2000р., що підтверджується, також висновком
судово-бухгалтерської експертизи.
Твердження відповідача, що вексель було придбано для фірми
“Гросмейстер” фізичною особою – директором фірми Григоряном Г.М.
за особисті готівкові кошти в розмірі 189439,33грн. не
підтверджується документально і спростовується встановленими
судами попередніх інстанцій обставин по справі.
Будь-яких інших підстав для скасування оскаржуваної постанови
ДПІ в касаційній скарзі не наводить.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову від
29.10.2003р. Севастопольського апеляційного господарського суду
правомірною, та підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Автономній
Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову від 29.10.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-1/869-2003 Господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.