Вищий господарський суд України
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
01.04.2004                            Справа N 2/303 пд
                               Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
 
позивача                     не з'явились повідомлені належним
                             чином
відповідача
                             не з'явились повідомлені належним
                             чином
 
 
розглянувши у відкритому
судовому          засіданні
касаційну скаргу             Добропільської  об'єднаної
                             державної податкової інспекції
 
у справі
 
 
                             №   2/303 пд
 
на рішення                   18.11.2003р.
 
господарського суду          Донецької області
 
за позовом                   Добропільської     об'єднаної
                             державної податкової інспекції
 
до                           Малого Підприємства "ЕТС"
 
                             Приватного підприємства "АПС"
 
про                          визнання угоди недійсною
 
 
Добропільська об'єднана Державна податкова інспекція звернулась до
господарського суду  Донецької  області  з  позовом  про  визнання
договорів купівлі-продажу № 10 від 1 листопада 2001р.  та № 14 від
1 грудня 2001 укладених між Малим  підприємством  "ЕТС"  (далі  за
текстом МП  "ЕТС")  та  приватним  підприємством  "АПС  " (далі за
текстом ПП "АПС ") недійсними на  підставі  статті  49  Цивільного
кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
        ,  як  таких,  що  укладені  з  боку
останнього з  метою,  завідомо  суперечною  інтересам  держави  та
стягнення з всього отриманого за угодами на загальну суму 56654,60
грн. в доход держави.
 
В обґрунтування позовних  вимог  позивач  посилався  на  наявність
умислу  у  ПП  "АПС  "  на  укладення угод з метою,  що суперечить
інтересам  держави,  яка  полягає  у  тому,що  підприємство   було
зареєстроване на підставну особу,  звітності до податкових органів
не подавало,  податків не сплачувало.  Крім того  позивач,  як  на
підставу своїх вимог посилається на те, що рішенням місцевого суду
Кіровського  району  міста  Донецька  від  05.09.2002р.  установчі
документи  ПП  "АПС"  визнані  недійсними з моменту реєстрації,  а
свідоцтво платника ПДВ - з моменту видачі.
 
Рішенням господарського суду Донецької області  від  18.11.2003  у
задоволенні  позовних  вимог  відмовлено з огляду на недоведеність
позивачем факту укладення оспорюваної угоди з умислом на порушення
інтересів держави та суспільства.
 
Добропільська об'єднана  державна  податкова  інспекція  подала до
Вищого господарського суду України  касаційну  скаргу  на  рішення
господарського  суду  Донецької області,  в якій просить рішення у
даній справі скасувати,  задовольнивши позовні  вимоги  в  повному
обсязі.
 
У касаційній скарзі,  зокрема,  вказується на те, що відповідно до
статті  49  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
           недійсною
вважається угода,  укладена з метою противною інтересам держави та
суспільства і наявність  умислу  хоча  б  в  однієї  із  сторін  є
підставою  для  визнання  такої  угоди  недійсною із застосуванням
відповідних  наслідків.  Отже,  умисел,  що  суперечить  інтересам
держави в даній угоді вбачається зі сторони ПП "АПС".
 
На думку  скаржника,  Донецьким апеляційним господарським судом не
були враховані наведені приписи, а також не взято до уваги рішення
Кіровського  місцевого  районного  суду  міста  Донецька,  яким  з
05.09.2002р.  визнані недійсними установчі документи ПП "АПС "  та
скасована державна реєстрація підприємства.
 
Заслухавши доповідь судді,  перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи  та  повноти
їх встановлення в рішенні та постанові,  колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
 
Відповідно до статті 49 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
        
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
 
Як зазначено в Постанові  Пленуму  Верховного  суду  України  "Про
судову     практику   в  справах  про  визнання  угод  недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
         дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні  принципи  існуючого  суспільного ладу,  до них,  зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
 
Господарським судом   Донецької   області   при   розгляді  справи
встановлено, що засновником ПП "АПС " у відповідності до Статуту є
Ц-ко  Л.М.,  яка господарської діяльності не вела і не мала такого
наміру,  тобто  реєстрація  підприємства  здійснена  з  порушенням
діючого  законодавства  на  підставну  особу,  що  стало підставою
визнання рішенням місцевого суду Кіровського району міста Донецька
від  05.09.2002р.  установчих документів підприємства недійсними з
моменту їх реєстрації.  Крім того,  за даними Державної податкової
інспекції  ПП "АПС" до податкової служби не звітувало,  податки не
сплачувало.
 
За встановлених обставин,  договори купівлі-продажу  №  10  від  1
листопада  2001р.  та  № 14 від 1 грудня 2001 були укладені з боку
останнього з метою ухилення від сплати податків,  тобто  з  метою,
суперечною  інтересам  держави та суспільства,  а тому помилково у
відповідності  з  положеннями статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15  ) (435-15)
          не  визнані  господарським  судом  Донецької  області
недійсними.
 
Проте, відповідно до згаданої норми,  якщо угода укладена з метою,
завідомо  суперечною  інтересам  держави  і  суспільства,  то  при
наявності умислу у обох сторін -  в  разі  виконання  угоди  обома
сторонами  -  в  доход  держави  стягується  все  одержане ними за
угодою,  а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується  в  доход  держави все одержане нею і все належне з неї
першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу
лише  у  однієї  з  сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні,  а одержане останньою або належне їй  на
відшкодування виконаного   стягується  в  доход  держави  (ст.  49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         ).
 
Зі змісту наведеної норми вбачається, що застосування передбачених
нею  наслідків  не  ставиться  в залежність від будьяких фактичних
обставин,  і, таким чином, передбачає необхідність їх застосування
судом.
 
Разом з   тим  застосування  наслідків,  передбачених  статтею  49
Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
          можливе  лише  за  умови
достеменного  встановлення  розміру  одержаного сторонами за такою
угодою.
 
На підставі викладеного,  колегія суддів  зазначає,  що  спір  був
розглянутий  судом  не в повному обсязі,  що є порушенням принципу
всебічного,  повного і об'єктивного розгляду  в  судовому  процесі
обставин   справи   в  їх  сукупності  та  призвело  до  прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення.
 
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної  інстанції  не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини,  що не  були  встановлені  в  рішенні  суду,
рішення  у  справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.
 
На підставі  викладеного  та  керуючись  статтями  111-5,   111-7,
пунктом  3  статті  111-9,статтями  111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд
України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення від  18.11.2003р  господарського  суду Донецької області у
справі № 2/303 пд скасувати,  справу направити на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
 
Касаційну скаргу  Добропільської  об'єднаної  державної податкової
інспекції задовольнити частково.