263/9014/16-а Про зобов`язання УПФУ призначити та виплатити пенсію і грошову допомогу особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей - 30.07.2020 Прийняття

на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 5 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Шатілової Л.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

18 липня 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - відповідач), в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 18 січня 2016 року, згідно з абзацом 3 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - Постанова №393) у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року №151 (151-2007-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України" від 17 липня 1992 року №393", з визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, визначені у довідці №149/05-9905-02-13-2 від 16 березня 2016 року та сплатити недоотримані суми пенсій з 18 січня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 5 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що, враховуючи те, що у справі №826/10137/14 визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення підпункту 1 пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №112 в частині внесення змін до абзацу третього пункту 7 Постанови №393, відповідач мав можливість та обов`язок зробити перерахунок пенсії саме з часу її призначення (31 травня 2014 року).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 було призначено пенсію 31 травня 2014 року за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" (112-2014-п) , тобто за 60 календарних місяців підряд, а тому законних підстав для призначення пенсії із розрахунку розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці поспіль перед звільненням у Головного управління не було.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №263/9014/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 29 липня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №263/9014/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 липня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 31 травня 2014 року та отримує пенсію за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон № 2262-12).

При призначенні пенсії щомісячні додаткові види грошового забезпечення для обчислення розміру пенсії позивачу були обчислені за 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням на підставі положень абзацу 3 пункту 7 Постанови №393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" (112-2014-п) (далі - Постанова №112), що на той час було правомірним.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2015 року, у справі №826/10137/14, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення підпункту 1 пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №112 в частині внесення змін до абзацу третього пункту 7 Постанови №393.

Вважаючи, що в результаті того, що Постанова №112 визнана нечинною з моменту її прийняття, діяла попередня редакція Постанови КМУ, а саме положення абзацу третього пункту 7 Постанови №393 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року №151 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" (151-2007-п) (далі - Постанова №151), згідно з якою розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок пенсії з 31 травня 2014 року, згідно з пунктом 7 Постанови №393 у редакції зі змінами, внесеними Постановою №151, перерахувавши пенсію з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, позивач звернулася до суду із даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 5 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до змісту пункту "б" частини першої статті 50 Закону № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Абзацом третім пункту 7 Постанови №393 (у редакції Постанови № 112, тобто чинній на час виникнення права на пенсію у позивача) було передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми цих видів грошового забезпечення за 60 календарних місяців служби на 60.

Водночас, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2015 року, у справі № 826/10137/14 визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення підпункту 1 пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №112 в частині внесення змін до абзацу третього пункту 7 Постанови №393.

Таким чином, станом на 31 травня 2014 року (момент виникнення у позивача права на пенсію) положення абзацу третього пункту 7 Постанови №393 були чинними у редакції Постанови №151, згідно з якими пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання провести перерахунок пенсії, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.