1640/2367/18 Про визнання протиправними дії об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку особі пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зобов`язання об`єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити особі перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за визначений період до моменту здійснення перерахунку - 29.07.2020 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Єресько Л.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Русанової В.Б., суддів: Присяжнюк О.В., Бершова Г.Є.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Лубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 01.10.2017 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку;

- визнати дії Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області при вирішенні звернення ОСОБА_1 як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії, подане 21.05.2018.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до положень Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 (796-12) №796-ХІІІ та перебуває на обліку у Лубенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області. Позивач вважає, що з 01.10.2017 у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що не було зроблено відповідачем.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 13 серпня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

4. Рішення суду мотивовано тим, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а тому дія норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюється.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 22 жовтня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 по справі № 1640/2367/18 залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 23 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, а тому має право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №1640/2367/18.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 01.07.2019 №874/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується вкладкою № НОМЕР_1 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_2, виданого Полтавською облдержадміністрацією 16.08.2010 (а.с.8).

Позивач є інвалідом 2 групи вперше з 08.07.2010, яка встановлена у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків в/служби з ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки Сер. МСЕ № 0374987 (а.с.20, зі звороту).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лубенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.39).

Рішенням від 22 травня 2018 року №283 відповідач відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, обчисленої в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.10.2017 року, оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби (а.с.12).

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судами, у період з 15.11.1970 року по 18.11.1972 року позивач проходив дійсну строкову військову службу в Збройних Силах, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3 та копією довідки Лубенсько-Оржицького ОМВК Полтавської області від 24.09.2002 № 582 (а.с.16, 41).

Разом з тим, позивач приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01.06.1986 по 02.08.1986 в складі в/ч 61606, що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_3 (а.с.16, зі звороту) та довідкою Військової частини № 61606 від 04.09.1986 № 17 (а.с.19), згідно з якою позивач перебував на учбових зборах з 01.06.1986 по 02.08.1986.

Згідно трудової книжки в період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач перебував в трудових відносинах з Лубенським м`ясокомбінатом (а.с.43-45).

Тобто, на час участі у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС позивач дійсну строкову службу не проходив.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною 7 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Статтею 10 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 березня 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-XII (796-12) ) встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.

Частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (231-16) було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ (2148-19) частину 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (2148-19) розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ.

Враховуючи вищезазначене, частина 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (851-2017-п) внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 (1210-2011-п) (далі - Порядок № 1210), а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 822/1346/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 822/1311/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 360/572/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 816/2085/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 816/1454/18.

Таким чином, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової військової служби, положення частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ (в редакції чинній станом на час звернення позивача до відповідача за перерахунком пенсії) на позивача не розповсюджувались, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача.

Станом на час прийняття відповідачем відмови у перерахунку пенсії позивачу діюча на той час редакція статті 59 Закону №796-ХІІ передбачала як обов?язкову умову для обчислення пенсії з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової військової служби. Така норма закону діяла у спірний період, неконституційною визнана не була і підлягала виконанню відповідними суб?єктами, в т.ч. відповідачем.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

14. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

15. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.