Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого ТерлецькогоО.О.,

суддів: ГусакаМ.Б., МаринченкаВ.Л., ПанталієнкаП.В., ТітоваЮ.Г.,–

при секретарі судового засідання Любченко С.М.,

за участю представників:

позивача–Відкритогоакціонерноготовариства"СОММАС"(далі–ВАТ"СОММАС") – ПетроваО.Г., СалашниЛ.М.,

відповідача–Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі–ДПІ) – ПоповіченкаО.М.,

Генеральної прокуратури України–ЗарудяниН.О.,

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргами ДПІ та Заступника Генерального прокурора України справу за позовом ВАТ"СОММАС" до ДПІ, за участю прокурора Київської області, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У травні 2005 року ВАТ"СОММАС" звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2005 року №0000142351/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 1913263,10грн (у т.ч. основного платежу – 1278307,00грн, штрафних (фінансових) санкцій – 634956,10грн).

У позовній заяві ВАТ"СОММАС" посилалось на те, що методика нарахування зобов’язань з податку на додану вартість відповідає положенням Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприєм-ствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 (805-99-п) .

Господарський суд Київської області постановою від 15 травня 2006 року позов ВАТ"СОММАС" задовольнив.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 31 січня 2008 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове – про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 грудня 2008 року касаційну скаргу ВАТ"СОММАС" задовольнив, рішення апеляційного суду скасував, а рішення місцевого суду залишив у силі.

У скаргах до Верховного Суду України ДПІ та Заступник Генерального прокурора України порушують питання про скасування ухвали Вищого адміністра-тивного суду України і залишення у силі постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду, посилаючись на неоднакове та неправильне в цій справі застосування судом касаційної інстанції пункту 11.21 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та окремих положень Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 (805-99-п) .

На підтвердження неоднакової судової практики скаржники наводять ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2006 року, в якій, на їх думку, за аналогічних обставин норми права застосовано інакше.

Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах та запереченні проти них доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАСУкраїни Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

У даному випадку, за результатами розгляду скарг, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Керуючись статтями 241, 242, 244 КАСУкраїни, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області та Заступнику Генерального прокурора України відмовити в задоволенні скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 КАСУкраїни.