822/539/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення особі одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з врахуванням відсотку втрати працездатності; зобов`язання Головного управління ДФС області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов`язати ДФС України затвердити висновок - 29.07.2020 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року (головуючий суддя Тарновецький І.І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Ватаманюка Р.В., Сторчака В. Ю.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 19.09.2017 щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з врахуванням відсотку втрати працездатності; - зобов`язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_1 виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов`язати Державну фіскальну службу України затвердити висновок.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що розрахунок, закладений в основу висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з врахуванням відсотку втрати працездатності не відповідає жодним нормативно-правовим актам, які регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 19.09.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з врахуванням відсотку втрати працездатності - в сумі 203000,00 грн. Зобов`язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_1 виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач - Головне управління ДФС в Хмельницькій області при формуванні, а відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 з врахуванням 70% втрати працездатності діяли протиправно, оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року не містить кількох варіантів тлумачення, при цьому у разі, якщо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, необхідно було б здійснити з врахуванням показника ступеня втрати працездатності позивача (відповідного коригування), про це було б обов`язково вказано у рішенні суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У липні 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що ст. 23 Закону України "Про міліцію" ставить в залежність розмір одноразової грошової допомоги від ступеня втрати працездатності, і про це двічі зазначено в ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", а саме "залежно від ступеня втрати працездатності йому (працівнику міліції) виплачується одноразова грошова допомога", на що судами, при прийнятті рішень, не звернуто увагу. Скаржник вважає, що суди неправомірно зазначають в своїх рішеннях, що "залежно від ступеня втрати працездатності" жодним чином не впливає на визначення розміру такої допомоги від інших обставин, крім встановлення певної групи інвалідності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 23.07.2018 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

10. У зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019 №1009/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Шарапи В.М., Тацій Л. В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29 липня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно висновку МСЕК від 18.11.2016 №4718 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС, та згідно Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 18.11.2016, ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 становить 70%.

13. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі №822/910/17 від 15.06.2017 визнано дії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги протиправними. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області повторно прийняти документи та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 (850-2015-п) у 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

14. Виконуючи постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 по справі № 822/910/17, Головне управління ДФС України сформувало, а ДФС України затвердило висновок від 19.09.2017 про призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 203000,00 грн., з врахуванням відсотку втрати працездатності.

15. Вищевказане підтверджується висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України (2755-17) старшому оперуповноваженому з ОВС відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС України у Хмельницькій області підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 від 19.09.2017, платіжним дорученням № 1666 від 01.12.2017 на суму 203000,00 грн.

16. Позивач, вважаючи, що відповідачами невірно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 19.09.2017 року з врахуванням відсотку втрати працездатності зазначеного у довідці МСЕК, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

18. Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року (v003p710-12) , згідно якого "Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї".

19. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

20. Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20- 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

21. Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

22. Закон України "Про міліцію" (565-12) втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року. При цьому у пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

23. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" (565-12) , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) .

24. На момент подання позивачем заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги, у зв`язку з установленням інвалідності, діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (850-2015-п) .

25. Згідно підпункту 2 пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

26. Тобто, як в Законі, так і в Порядку, чітко зазначений розмір виплати - в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму у разі встановлення другої групи інвалідності, про що Вінницький апеляційний адміністративний суд зазначив у постанові по справі № 822/910/17 від 15.06.2017 року.

27. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28. Тобто та обставина, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи, доказування не потребує.

29. Щодо права позивача на отримання вказаної допомоги без врахування відсотку втрати працездатності Верховний Суд зазначає наступне.

30. Як вбачається з матеріалів справи, обраховуючи суму одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах податкової служби для ОСОБА_1, ГУ ДФС у Хмельницькій області застосувала наступну формулу: 1450 (прожитковий мінімум на час встановлення інвалідності) х 200-кратний розмір х 70% (втрата працездатності).

31. Проте Верховний Суд вважає, що застосування 70 % втрати працездатності для визначення розміру грошової допомоги суперечить ст. 23 Закону України "Про міліцію" у відповідній редакції, яка містить чіткий розмір, а саме: 200-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у випадку встановлення працівнику міліції ІІ групи інвалідності. Аналізуючи вказану статтю судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що ступінь втрати працездатності застосовується для визначення групи інвалідності особи при її встановленні.

32. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27 листопада 2018 року у справі №822/1656/16, від 04 жовтня 2019 року у справі №822/540/18.

33. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідачі не повинні були на власний розсуд тлумачити постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі №822/910/17 від 15.06.2017, яка підлягала виконанню.

34. Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі №822/910/17 від 15.06.2017 не містить кількох варіантів тлумачення, при цьому у разі, якщо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, необхідно було б здійснити з врахуванням показника ступеня втрати працездатності позивача (відповідного коригування), про це було б обов`язково вказано у рішенні суду.

35. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач - Головне управління ДФС в Хмельницькій області при формуванні, а відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 з врахуванням 70% втрати працездатності діяли протиправно, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

36. Отже, відповідачі повинні були визначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

37. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

38. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

39. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

40. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

41. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

42. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

43. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

44. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

45. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.