826/14297/16 Про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів - 16.07.2020 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 року (суддя Каракашьян С.К.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Літвіна Н.М., Федотов І.В.) у справі № 826/14297/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс поліграф" до Київської міської митниці ДФС третя особа Головне управління державної казначейської служби в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс поліграф" (надалі позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міжрегіональної митниці ДФС (правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС) (надалі відповідач, митний орган), третя особа Головне управління державної казначейської служби в м. Києві, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів; зобов`язати відповідача прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів; зобов`язати відповідача передати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17.01.2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 року, позов задовольнив.

Визнав протиправними дії митного органу щодо відмови у підготовці висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, оформленої листом №5666/10/26-70-19-01 від 17 серпня 2016 року.

Зобов`язав митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Зобов`язав митний орган передати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органів Державного казначейства України. Натомість митний орган не навів обґрунтованих підстав відмови у підготовці висновку, не перевіривши при цьому факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та не встановивши наявність такої переплати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, митний орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Митний орган зазначає, що виконав рішення суду, а саме скасував рішення про визначення коду товару, проте при касуванні такого рішення судом на визначено, що внаслідок скасування рішення виникли надмірно сплачені кошти та судом не зобов`язано митний орган вчинити певні дії передбачені законодавством України.

Відзив на касаційну скаргу митного органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

08.05.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2013 року позивачем ввезено на територію України продукт "Змивка ExPress V60 Wash", який було задекларовано у графі в ВМД №100270000/2013/204297 від 22.07.2013 року за кодом товару 3814009090.

Рішенням управління митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 28.08.2013 року №КТ-100000000-0084-2013 здійснено перекласифікацію товару за кодом УКТ ЗЕД з коду 3814009090 на код 3402909000.

Враховуючи прийняте рішення про визначення коду товару, Товариство задекларувало товар за кодом УКТ ЗЕД 3402909000 згідно ВМД №100270000/2013/208148 від 16.09.2013 року.

На задекларований товар було нараховане ввізне мито, за ставкою 6,5 % у сумі 19 531,18 грн про що зазначено в ВМД №100270000/2013/208148 від 16.09.2013 року, яке сплачено відповідно до платіжного доручення від 13.09.2013 року №319.

Товариство оскаржило рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визначення коду товару від 28.08.2013 №КТ-100000000-0084-2013 в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014 року, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року у справі №826/16274/13-а, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визначення коду товару від 28 серпня 2013 року № КТ-100000000-0084-2013.

У зв`язку із цим, позивач звернувся до митного органу із заявою від 04.08.2016 року про прийняття висновку про повернення Товариству з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, у сумі 19 521,18 грн, подання такого висновку для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби у м. Києві та перерахування Товариству на рахунок суми надмірно сплачених платежів у сумі 19 531,18 грн.

За результатами розгляду заяви позивача, митним органом листом від 17.08.2016 року № 5666/10/26-70-19-01 повідомлено, що митницею виконано рішення суду в повному обсязі, визначеному постановою суду, скасовано рішення про визначення коду товару, підстави для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України митних платежів відсутні.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 ст. 78 кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, Суд не погоджується з доводом митного органу про правомірність рішення митного органу № КТ-100000000-0084-2013 від 28.08.2013 року, яким здійснено перекласифікацію товару за кодом УКТ ЗЕД з коду 3814009090 на код 3402909000.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що всі відомості, внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення про визначення коду товару, є помилковими, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а сплачені на підставі скасованого рішення про визначення коду товару митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що посилання митного органу на те, що гарантійні зобов`язання після сплину 90 днів перераховуються до Державного бюджету, не є підставою для позбавлення позивача права на повернення цих коштів з бюджету як помилково сплачених.

Суд не погоджується з доводом митного органу, що при скасуванні рішення про визначення коду товару не визначено, що в наслідок скасування такого рішення виникли надмірно сплачені кошти, які підлягають поверненню з Державного бюджету України та судом не зобов`язано митний орган вчинити певні дії, оскільки таке повернення є наслідком скасування рішення, та способом повернення сторони до стану, який існував на момент ухвалення рішення про визначення коду товару. Оскільки митний орган не відновив стан Товариства добровільно, позивач змушений звернутись із відповідною вимогою до суду.

Саме із необхідності вчинити певні дії виходив суд у справі 826/16274/13-а відмовивши у задоволенні вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача сум надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 19 531,18 грн.

Суд зазначив, що враховуючи те, що позивачем жодних дій, передбачених Порядком повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами вчинено не було, його право на отримання на користь позивача сум надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 19 531,18 грн з боку відповідачів порушено не було, у зв`язку із чим відповідна вимога про стягнення вказаної суми грошових коштів на його користь задоволена бути не може.

В свою чергу, при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що позивач у встановленому законодавством порядку та у строк, визначений пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України звернувся до відповідача з відповідною заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, долучивши до неї відповідні рішення судів, митні декларації та платіжне доручення.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органів Державного казначейства України..

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.