ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 36/237
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши Заступника прокурора міста Києва
матеріали
касаційного подання
на рішення від 10.10.2003р. господарського суду
міста Києва
у справі № 36/237 господарського суду міста Києва
за позовом ЗАТ “Укрвино”
до Регіонального відділення Фонду
державного майна України по місту Києву
третя особа Міністерство аграрної політики України
про продовження дії договору
за участю представників сторін:
від Генеральної прокуратури України – Кузьменко Ж.М.
від позивача – Бугера Т.П. , довір. від 26.01.2004 р. № 58;
від відповідача – Євдотьєва І.М., довір. від 26.02.2004 р. № 21;
від третьої особи – Сандул О.М., довір. від 27.01.2004 р. № 31/6
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “Укрвино” звернулося до господарського суду міста Києва з
позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна
України по місту Києву в якому просило визнати продовженим
договір оренди майна фірми “Укрвино” № 4 від 10.12.1992 р.,
укладений між організацією орендарів фірми “Укрвино” та
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту
Києву, строком на 5 років до 10.12.2007 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2003р. у
справі № 36/237 (суддя – Андрієнко В.В.) позов задоволено
повністю, визнано продовженим договір оренди майна фірми
“Укрвино” № 4 від 10.12.1992 р., укладений між організацією
орендарів фірми “Укрвино” (правонаступником якої є позивач) та
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту
Києву, строком на 5 років до 10.12.2007 р.
Рішення суду мотивоване тим, що у разі відсутності заяви однієї
із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом
одного місяця після закінчення терміну дії договору він
вважається продовженим на той самий термін і на тих самих
умовах, які були передбачені договором, відповідно до ч. 2
ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Заступником прокурора міста Києва подано до Вищого
господарського суду України касаційне подання, яке внесене в
інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду
державного майна України по місту Києву.
В обґрунтування касаційного подання Заступник прокурора міста
Києва посилається на те, що судом неправильно застосовано ч. 2
ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційного подання, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки,
що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими
для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищим господарським судом
України вказано на те, що постановою Київського апеляційного
господарського суду від 13.02.2003р., залишеної без змін
постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2003 р.,
у справі № 16/29 за позовом Регіонального відділення Фонду
державного майна України по місту Києву до ТОВ “Торгівельна
компанія “Кристал”, за участю третіх осіб Державного
департаменту продовольства та ТОВ “Колективна фірма “Укрвино”,
встановлено, що договір оренди цілісного майнового комплексу
“Укрвино” не припинив свою дію. При цьому, судом касаційної
інстанції зазначено, що вказані факти в силу ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
носять преюдиційний характер та мають істотне
значення для вирішення спору у даній справі.
При новому розгляді господарським судом міста Києва виконано
вимоги ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та повно, всебічно і
об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи касаційного
подання щодо невідповідності висновків місцевого суду,
викладеним у рішенні, обставинам справи, що призвело до
неправильного застосування норм матеріального права, не можуть
бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки
встановлені чинним ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
межі перегляду справи
в суді касаційної інстанції забороняють йому встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, тобто
приписи 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не дозволяють суду
касаційної інстанції вдаватися до спростування обставин справи,
встановлених в даному випадку місцевим господарським судом.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при винесені рішення
суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем належними
засобами доказування не доведено суду факту направлення позивачу
заяви про припинення дії або зміну умов договору оренди протягом
одного місяця після закінчення терміну дії договору.
А в силу імперативних положень ч. 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права вирішувати питання
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Перевіряючи застосування судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів суду
касаційної інстанції, дійшла висновку про відповідність
прийнятого у справі рішення положенням чинного законодавства та
відсутність підстав для його скасування.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 35, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11, 111-12, Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва на
рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2003р. у
справі № 36/237 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2003р. у
справі № 36/237 залишити без змін.