ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 07/3120
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Звенигородської ОДПІ
матеріали касаційної
скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 17.12.2003
у справі Черкаської області
господарського суду
за позовом ВАТ “Дашуківські бетоніти”
до Звенигородської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Вощинар Ю.Г. – за довіреністю № 185 від
30.03.2004;
Бесараб В.М. – за довіреністю № 186 від
30.03.2004;
- відповідача: Цвященко м. П. – за довіреністю
№ 2318/10-038 від 14.11.2003;
Калніболоцькій О.О. – за довіреністю
№ 2605 від 30.03.2004;
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року ВАТ “Дашуківські бетоніти” звернулось до суду
з позовом про визнання недійсними податкового
повідомлення-рішення від 30.05.2003р. № 0000062301/0 “Про
визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану
вартість у сумі 67500 грн.” та податкового повідомлення-рішення
від 30.05.2003р. № 0000082301/0 “Про визначення суми податкового
зобов'язання по податку з прибутку підприємств на суму 101250
грн.” Шполянської ОДПІ, правонаступником якої після її
реорганізації став відповідач.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.10.2003 в
позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 рішення господарського суду скасовано. Позов
задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Звенигородської ОДПІ подала
касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду та ухвалити нове рішення, яким
в позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилаються на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до винесення незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій в грудні 2002р. та в
травні 2003р. Шполянською ОДПІ була проведена документальна
перевірка ВАТ “Дашуківські бентоніти” з питань дотримання ним
податкового та валютного законодавства за період діяльності з
01.04.2002р. по 30.09.2003р.
На підставі акта перевірки від 28.05.2003р.
№ 171/00223941/23-121 Шполянською об'єднаною державною
податковою інспекцією були прийняті спірні податкові
повідомлення-рішення.
Наказом № 78 від 17.04.2003р. “Про реорганізацію окремих
податкових органів” виданих Черкаською ОДПА, Шполянська ОДПІ
реорганізована в Звенигородську ОДПІ.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27.09.2002р.
позивач і ТОВ “Торговий дім “Луганські акумулятори” уклали
договір № 455/2 і додаткову угоду до нього № 1, згідно з якими
ТОВ “Торговий дім “Луганські акумулятори” зобов'язався поставити
позивачу металопродукцію чорних металів без зазначення
конкретного її найменування і строків поставки, з відстрочкою
платежу на 60 календарних днів за умови надання третьою стороною
гарантії в забезпечення виконання позивачем зобов'язання з
оплати металопродукції.
За договором про надання гарантії від 26.09.2002р. № 04/62/2002,
укладеним між позивачем і ВАТ “Торгівля та інвестиції”, другий
зобов'язався за плату у сумі 270000 грн. надати першому гарантію
в забезпечення виконання його зобов'язання перед ТОВ “Торговий
дім “Луганські акумулятори” з оплати металопродукції за
договором від 27.09.2002 р. № 455/2.
Судами також встановлено, що 27.09.2002 р. позивач і ВАТ
“Торгівля та інвестиції” склали акт приймання-передачі
гарантійного листа від 27.09.2002 р. № 182/1 про надання
гарантії згідно з договором від 26.09.2002 р. № 04/62/2002.
30.09.2002 р. позивач і ВАТ “Торгівля та інвестиції” уклали
додаткову угоду № 1 до договору про надання гарантії від
26.09.2002 р. № 04/62/2002, згідно з якою її сторони змінили
дату укладення вказаного договору з 26.09.2002 р. на 27.09.2003
р. і внесли до нього інші зміни та доповнення.
30.09.2002 р. позивач, ВАТ “Торгівля та інвестиції” та ТОВ
“Торговий дім “Луганські акумулятори” склали акт
приймання-передачі гарантійного листа від 27.09.2002 р. № 182/1
від гаранта позивачу.
30.09.2002 р. позивач і ВАТ “Торгівля та інвестиції” склали акт
виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання
гарантії від 26.09.2002 р. № 04/62/2002, згідно з яким
підтвердили надання ВАТ “Торгівля та інвестиції” позивачу
гарантії в забезпечення виконання його зобов'язання перед ТОВ
“Торговий дім “Луганські акумулятори” з оплати металопродукції
за договором від 27.09.2002 р. № 455/2 і суму винагороди за це
гаранту – 270000 грн. Зобов'язання ВАТ “Дашуківські бентоніти”
перед ВАТ “Торгівля та інвестиції” в частині сплати винагороди
були виконані повністю 04.03.2003 р.
Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання
ринків фінансових послуг” надання гарантій та поручительств
визнано фінансовою послугою.
Договір № 04/62/2002 “Про надання гарантії” від 27.09.2002 року,
та договір № 455/2 від 27.09.2002р., у встановленому чинним
законодавством України порядку визнаними недійсними не були, а
отже і зобов'язання за такими договорами є обов'язковими для
виконання сторонами відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором
№ 04/62/2002 “Про надання гарантії” від 27.09.2002р. виникли
зобов'язання у ВАТ “Торгівля та інвестиції” надати гарантію
виконання зобов'язання ВАТ “Дашуківські бентоніти” перед ТОВ
“Торговий дім “Луганські акумулятори” за договором № 455/2
(п. 1.1 договору); у ВАТ “Дашуківські бентоніти” за надання
гарантії виплатити винагороду ВАТ “Торгівля та інвестиції”
(п. 4.1 договору).
Як встановлено апеляційною інстанцією доказом укладання договору
гарантії і надання гарантії є те, що ВАТ “Торгівля та
Інвестиції” видав Гарантійний лист № 182/1, який був прийнятий
ТОВ “Торговий дім “Луганські акумулятори”, про що свідчить Акт
прийому-передачі гарантійного листа від 30.09.2002р. Фактично з
часу підписання цього Акту для ВАТ “Торгівля та інвестиції”
виникло зобов'язання - у випадку відсутності коштів у ВАТ
“Дашуківські бентоніти” відшкодувати понесені збитки ТОВ
“Торговий дім “Луганські акумулятори”. Таким чином, з часу
прийняття ТОВ “Торговий дім “Луганські акумулятори” гарантійного
листа, підприємство ВАТ “Торгівля та інвестиції” виконало
повністю своє зобов'язання (надання гарантії) за умовами
договору № 04/62/2002 перед ВАТ “Дашуківські бентоніти”, а саме
надало фінансову послугу, і в свою чергу, з цього ж часу, у ВАТ
“Дашуківські бентоніти” виникло зобов'язання - відповідно до
п. 1.2 договору № 04/62/2002 підписати акт виконаних робіт
(надання послуг), та у відповідності до п. 4.1 договору
№ 04/62/2002 - сплатити суму винагороди.
Судом встановлено, що надання гарантії і сплату винагороди
сторонами за договором “Про надання гарантії” № 04/62/2002 від
27.09.2002р. було виконано.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов до
вірного висновку, що ВАТ “Дашуківські бентоніти” правомірно
підписало з ВАТ “Торгівля та інвестиції” Акт виконаних робіт
(наданих послуг) від 30.09.2002р., і у відповідності до пп. 1
п. 2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
правомірно віднесло у третьому
кварталі нараховані витрати до валових витрат, та у
відповідності до пп. 1 п. 5 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правомірно зарахувало податок на
додану вартість у сумі 45 тис. грн. до податкового кредиту у
вересні 2002 року.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 у справі № 07/3120 залишити без змін.