ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 41/138а
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.
Цвігун В.Л.
За участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
розглянувши касаційну скаргу ДП “Шахта “Лідієвка” ВО
“Донецьквугілля”
на постанову від 03.12.2003
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 41/138а
за позовом ДП “Шахта “Лідієвка” ВО
“Донецьквугілля”
до ДПІ у Кіровському районі
про визнання недійсними повідомлень-рішень.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2003 р.
у справі № 41/138 “а” (суддя Гончаров С.А.) позовні вимоги
залишені без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду (у
складі Гол.-Калантай М.В., суддів Старовойтової Г.Я.,
Української Р.М.), здійснюючи перевірку рішення в зв’язку зі
скаргою позивача, постановою від 03.12.2003 рішення у справі
залишила без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що операції,
проведені між позивачем та ТОВ “Арвіс” в межах договору № 50 від
14.03.2002 року (в редакції додаткової угоди від 26.03.2002
року), вважаються бартерними та саме як бартерні вони повинні
розумітися для цілей їх податкового обліку з податку на додану
вартість.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для
кваліфікування договору № 50 від 14.03.2002 року (в редакції
додаткової угоди від 26.03.2002 року) як бартерну угоду.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ “Арвіс”
укладено договір купівлі-продажу № 50 від 14.03.2002, предметом
якого є купівля-продаж вугільного комбайну 1ГПКС вартістю
598000,00 грн. Розрахунки за договором передбачені пунктом 6.1.
договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний
банківський рахунок продавця протягом 30 календарних днів від
дати передачі покупцю товару.
26.03.2002 позивач та ТОВ “Арвіс” уклали додаткову угоду
(додаток № 1.1) до договору купівлі продажу № 50 від 14.03.2002,
відповідно до якої зазначений договір доповнений пунктом 1.З,
яким зокрема визначено, що позивач, як покупець, зобов'язаний в
рахунок сплати поставити на всю суму договору вугілля марки
Гр-коксующогося. Цією ж додатковою угодою змінений і пункт 6.1.
договору. Відповідно до цих змін, сторони узгодили замість
грошових розрахунків у безготівковій формі розрахунки шляхом
постачання вугілля марки Гр- коксующегося.
Позивачем надані товарно-транспортні та податкові накладні,
предметом яких є постачання вугілля марки Гр, акти заліку
взаємних зобов'язань та акти заліку взаємних вимог, якими
підтверджується наявність заборгованості ТОВ “Арвіс” перед
позивачем, в тому числі за поставлене вугілля марки Гр та за
додатком № 1 до договору № 50 від 14.03.2002 року.
Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанції не прийняті
до уваги і не оцінені ті обставини, що фактично на виконання
умов договору скаржник частково здійснював проплати грошовими
коштами.
Відповідно до п. 1.11. ст. 1 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, термін “бартер” ( 351-14 ) (351-14)
розуміється у значенні, визначеному Законом України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до п. 1.19. ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
бартер (товарний обмін) -
господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за
товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова,
включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної
заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування
коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких
товарів (робіт, послуг).
Таким чином, наведені обставини у будь-якому разі мали бути
враховані судом при вирішенні питання про доведеність чи
недоведеність тих чи інших обставин, покладених в основу рішення
та постанови у справі.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з’ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного
вирішення спору, вони можуть бути встановлені підчас нового
розгляду справи. При цьому колегія суддів вважає за доцільне
підчас нового розгляду справи вивчити питання щодо можливості
відображення у звітності господарської операції одночасно і як
бартерну і як не бартерну пропорційно фактично перерахованим
грошовим і негрошовим коштам.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо
наявності підстав для скасування рішення та постанови у справі з
метою всебічного і повного встановлення всіх важливих фактичних
обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Керуючись положеннями ст.ст. 80, 108, 111-5, 111-7 – 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДП “Шахта “Лідієвка” ВО “Донецьквугілля”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2003
та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.12.2003 у справі № 41/138а скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Донецької області.