ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 7/450
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. -
головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.
за участю:
прокурора - не з'яв.,
представників сторін:
позивача - Д.Д.Д., Е.Е.Е.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційне подання прокурора H-ського району м. Києва
(далі - Прокурор)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 p.
зі справи № 7/450
за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Київського
міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
(далі - міське відділення ФСЗІ)
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", м. Київ (далі -
ТОВ "XXX")
про стягнення 9912,05 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурором в інтересах держави в особі міського відділення ФСЗІ
подано до господарського суду міста Києва позов до ТОВ "XXX" про
стягнення 9912,05 грн. відрахувань у зв'язку з невиконанням у 2001
році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів.
Рішенням названого господарського суду від 28.11.2002 (суддя
Якименко М.М.) позов задоволено: з ТОВ "XXX" стягнуто на користь
міського відділення ФСЗІ суму 9912,05 грн. та судові витрати. У
прийнятті відповідного рішення суд виходив з того, що названим
товариством у 2001 році не було працевлаштовано жодного інваліда.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 (колегія суддів у складі: Моторний О.А. - головуючий,
судді Карась О.В. і Кошіль В.В.) рішення суду першої інстанції
скасовано, у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті цієї
постанови суд виходив з того, що: відповідач у справі не одержував
пропозицій місцевих органів влади щодо визначення нормативу
робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,
відповідно до статей 18 і 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон);
здійснення охоронної діяльності (основного виді діяльності ТОВ
"XXX") належить до робіт з підвищеною небезпекою, тобто не
відноситься до робіт із звичайними умовами праці (стаття 17 Закону
( 875-12 ) (875-12)
).
У касаційному поданні до Вищого господарського суду України
Прокурор просить скасувати постанову апеляційної інстанції від
16.12.2003 та залишити в силі рішення суду першої інстанції від
28.11.2002. Подання мотивовано неправильним застосуванням судом
апеляційної інстанції статей 18, 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) і тим, що нормативи робочих місць для
працевлаштування інвалідів на підприємствах міста Києва у 2001
році було визначено відповідним рішенням Київської міської Ради
народних депутатів від 01.03.2001 № 235/1212 ( ra0235023-01 ) (ra0235023-01)
, а
також наявністю у ТОВ "XXX" можливості працевлаштування інвалідів
на роботи, не пов'язані з підвищеною небезпекою.
У відзиві на касаційне подання ТОВ "XXX" заперечує проти доводів
Прокурора з посиланням на статті 17-19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, частину
третю статті 33 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
, пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від
03.05.1995 № 314 "Про організацію робочих місць для
працевлаштування інвалідів" ( 314-95-п ) (314-95-п)
, пункт 5 зазначеного
рішення Київської міської Ради народних депутатів від 01.03.2001 №
235/1212 ( ra0235023-01 ) (ra0235023-01)
та на відповідну судову практику
Верховного Суду України й Вищого господарського суду України і
просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без
змін, а касаційне подання - без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційного подання. Прокурор і представник ТОВ "XXX" в
судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов
таких висновків.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- ТОВ "XXX" згідно із статтею 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
було
встановлено норматив робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, у кількості 5 робочих місць, але
згідно з даними статистичного звіту цього товариства за 2001 рік у
зазначеному році не працевлаштовано жодного інваліда;
- згідно з довідкою ТОВ "XXX" про розмір середньорічної заробітної
плати на підприємстві у 2001 році ця плата становила 2162,41 грн.,
у зв'язку з чим сума відрахувань на підставі статті 20 Закону
( 875-12 ) (875-12)
(в редакції Закону України від 14.10.1994 № 204/94-ВР
( 204/94-ВР ) (204/94-ВР)
) становила 9912,05 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено також, що:
- рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24.07.2003
у справі за позовом ТОВ "XXX" до А.А.А. встановлено відсутність
підтвердження факту отримання ТОВ "XXX" від міського відділення
ФСЗІ поштової кореспонденції зі встановленими нормативами робочих
місць для працевлаштування інвалідів у 2001 році;
- основним видом діяльності ТОВ "XXX" є здійснення охоронної
діяльності, яке згідно з наказом Державного комітету України по
нагляду за охороною праці від 30.11.1993 № 123 віднесено до робіт
з підвищеною небезпекою.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
(в
редакції Закону України від 14.10.1994 № 204/94-ВР ( 204/94-ВР ) (204/94-ВР)
,
яка була чинною до набрання чинності Законом України від
05.07.2001 № 2606-ІІІ ( 2606-14 ) (2606-14)
) місцеві Ради народних депутатів
спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю
відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, на
підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту
населення України щорічно визначають нормативи робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від
03.05.1995 № 314 "Про організацію робочих місць та
працевлаштування інвалідів" ( 314-95-п ) (314-95-п)
(який був чинний на час
виникнення спірних правовідносин) Уряд Автономної Республіки Крим,
облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми повинні
були наприкінці кожного року забезпечити відповідно до чинного
законодавства встановлення та доведення на наступний рік
підприємствам (об'єднанням), установам і організаціям незалежно
від форм власності та господарювання нормативів робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів.
Наведений припис статті 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
встановлював, що
визначення нормативу робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, мало здійснюватися спільно, зокрема, з
підприємством.
Водночас судові інстанції у розгляді справи не дослідили питання
про те, чи подавало ТОВ "XXX" пропозиції стосовно кількості
відповідних робочих місць, чи залучалося воно уповноваженими
органами до визначення нормативу робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, чи брали участь у визначенні цього
нормативу громадські організації інвалідів за участю міського
відділення ФСЗІ, чи робилося це на підставі пропозицій органів
Міністерства соціального захисту населення України.
Таким чином, попередні судові інстанції не дослідили належним
чином питання дотримання порядку встановлення нормативу робочих
місць для працевлаштування інвалідів.
Поза увагою судових інстанцій залишилося й те, що відповідно до
частини першої статті 18 Закону працевлаштування інвалідів
здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства
соціального захисту населення України, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
У пункті 18 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого названою
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314,
зазначено, що "працевлаштування інвалідів здійснюється державною
службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами
народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з
урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і
професійних навичок відповідно до висновків МСЕК
(медико-соціальної експертної комісії)".
Відтак судові інстанції мали встановити, чи направляли названі
органи й організації інвалідів для працевлаштування у ТОВ "XXX"
або чи зверталися інваліди безпосередньо до цього підприємства для
працевлаштування. Однак відповідних обставин судовими інстанціями
не з'ясовано.
Крім того, на підставі частини третьої статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
підприємства (об'єднання), установи і організації проводять сплату
штрафних санкцій відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не з'ясовано,
чи був відповідний прибуток у ТОВ "XXX" у 2001 році.
Отже, судовими інстанціями зроблено висновки за неповно з'ясованих
обставин, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про
правильність застосування ними норм матеріального і процесуального
права.
У зв'язку з цим прийняті по суті справи судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Відповідної позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в
постановах від 15.01.2003 № 03/012 зі справи № 4292/1-36
( sp01/400 ) (sp01/400)
та від 16.09.2003 № 03/144 зі справи № 20-4/321
( sp01/321 ) (sp01/321)
.
У новому розгляді справи господарському суду необхідно встановити
зазначені в цій постанові обставини справи, дати їм належну
правову оцінку та вирішити спір згідно із законом.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2002 p. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 p. зі справи № 7/450 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко