Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська
на постанову від ХХ.11.2003 р. Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х3
господарського суду Н-ської області
за позовом ТОВ "ХХХ"
до 1. ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська
2. ВДК у Ч-ському районі м. Н-ська
про стягнення суми бюджетної заборгованості з
ПДВ в розмірі 346748 грн.
за участю представників сторін
від позивача: присутній,
від відповідача 1: присутній,
від відповідача 2: у засідання не прибули,
від ДПА України: присутній.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" звернулося до
господарського суду Н-ської області з позовом до Державної
податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська та Відділення
державного казначейства у Ч-ському районі м. Н-ська про стягнення
суми бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 346748 грн.
Позов мотивовано невиконанням відповідачами приписів ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Державна податкова інспекція у Ч-ському районі м. Н-ська позов не
визнала, посилаючись на проведення зустрічної перевірки згідно
Наказу ДПА України від 12.11.2002 р. № 538/ДС "Щодо здійснення
ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум
податку на додану вартість" ( v0538225-02 ) (v0538225-02)
.
Рішенням від ХХ.10.2003 р. господарський суд Н-ської області
(суддя А.А.А.) позов задовольнив, визнавши вимоги позивача
правомірними.
Постановою від ХХ.11.2003 р. Н-ського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: Б.Б.Б. - головуючого, В.В.В.,
Г.Г.Г.) рішення суду було залишено без змін.
Ухвалою від ХХ.02.2004 р. Вищий господарський суд України за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ч-ському
районі м. Н-ська порушив касаційне провадження у справі.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування прийнятих у
справі рішення і постанови як таких, що суперечать та наказу ДПА
України від 12.11.02 р. № 538/ДС "Про здійснення ефективного
контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на
додану вартість" ( v0538225-02 ) (v0538225-02)
, згідно якого проведення
відшкодування ПДВ суб'єктам підприємницької діяльності на
розрахунковий рахунок забороняється до проведення зустрічних
перевірок по ланцюгу до виробника.
Заслухавши суддю - доповідача Д.Д.Д., пояснення представників
сторін, представника Державної податкової адміністрації України,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що
настає за звітним періодом.
Підпункт 7.73 п. 7.7 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що
підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Порядок відшкодування сплаченого ПДВ визначений у п. 7.7 ст. 7
зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить умов зазначених
скаржником для відмови платнику у відшкодуванні, а вимоги наказу
ДПА України від 12.11.2002 р. № 538/ДС "Щодо здійснення
ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум
податку на додану вартість" ( v0538225-02 ) (v0538225-02)
на платників податку
не поширюються, і при відшкодуванні ПДВ слід керуватися Законом.
Проте визначене законом право одночасно передбачає обов'язок
платника податків подавати податкову декларацію, розрахунок якої
відповідає вимо-гам законодавства та дійсним обставинам, які
зазначені у декларації.
Задовольняючи позов, суди не встановили обставини, які мають
суттєве значення для відшкодування коштів з Державного бюджету
України, зокрема, щодо різниці між загальною сумою податкових
зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. Судами не були також встановлені
обставини виникнення права на внесення позивачем у звітний період
сум ПДВ у податкову декларацію та правомірність здійснених ним
операцій, які становлять базу оподаткування у спірний податковий
період.
Відповідно податкового законодавства податкова декларація є
розрахунком, що подається платником податків до контролюючого
органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого
здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
підставою для бухгалтерського
обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують
факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні
бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це
неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та
впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів
можуть складатися зведені облікові документи.
Суди, зазначивши господарські операції позивача та розрахунки з
бюджетом, послалися на угоди та векселі, як базу оподаткування,
але не встановили їх дійсність на підставі первинних документів і
бухгалтерського обліку платника податку, які становлять підставу
розрахунку наведеного у податковій декларації. Набуття права
власності на векселі та інше майно не одержало правової оцінки з
урахуванням виконання позивачем своїх податкових зобов'язань
фактично.
Невизначення податкового обліку, як причинного зв'язку з
розрахунком у податковій декларації, свідчить про неповне
з'ясування усіх суттєвих обставин у справі, що є недодержанням
ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на викладене та обставини, зазначені в преамбулі Указу
Президента України "Про окремі поточні рахунки для справляння
податку на додану вартість та обороту коштів податку" ( 259/2004 ) (259/2004)
(із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №
281/2004 ( 281/2004 ) (281/2004)
від 05.03.2004), судова колегія вважає, що
прийняті у справі рішення і постанова підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для
встановлення відповідності розрахунку у податковій декларації
фактичній правомірній господарській діяльності позивача у спірний
податковий період.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111 - 9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.10.2003 р.
та постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.12.2003 р. у справі № Х3 скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.