ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 29/413
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків
на постанову від 12.11.2003р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 29/413 Господарського суду м. Києва
за позовом ДП “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом”
до Спеціалізованої Державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – Козачук Г.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” звернулося з позовом до Спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків про визнання недійсними рішення та
повідомлення-рішень № 0000241604/0 від 27.01.2003 р.,
№ 0000251604/0 від 27.01.2003 р.
Уточненнями від 29.08.2003 р. позивач зменшив позовні вимоги на
суму 5120,82грн., оскільки погодився з нарахуванням пені за
порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності
в сумі 5120,82 грн., які відображені у податковому
повідомленні-рішенні № 0000251604/0 від 27.01.2003р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2003 р. у справі
№ 29/413 (Усатенко І.В.), яке залишено без змін постановою від
12.11.2003р. Київського апеляційного господарського суду
(колегія суддів Новіков м. М., Мартюк А.І., Мачульський Г.М.)
позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення СДПІ у
м. Києві в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000251604/0 від 27.01.2003р., в частині
донарахування відповідно до ст. 4 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
№ 185/94-ВР від 23.09.1994р. (із змінами і доповненнями,
внесеними Законом України № 184/96-ВР ( 184/96-ВР ) (184/96-ВР)
від
07.05.1996р.) суми податкового зобов'язання за платежем пеня ЗЕД
в сумі 176335,21 грн. Припинено провадження у справі в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000251604/0 від 27.01.2003р. в частині донарахування позивачу
суми податкового зобов'язання за платежем пеня за порушення
розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 5120,82 грн. В задоволенні іншої
частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з СДПІ у м. Києві на
користь ДП “НАЕК “Енергоатом"101,50 грн. судових витрат.
Спеціалізована Державна податкова інспекція у м. Києві по роботі
з великими платниками податків звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2003 р.
у справі № 29/413 та постанову від 12.11.2003р. Київського
апеляційного господарського суду, і прийняти нове рішення, яким
відмовити ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суть спору полягає в тому, що податкова інспекція не вважає
залўк зустрічних однорідних вимог підставою для припинення
нарахування пені за несвоєчасне надходження коштів в іноземній
валюті за зовнішньоекономічними контрактами. Виходячи із
вказаних підстав, податкова інспекція просить скасувати прийняті
у справі судові рішення як такі, що не відповідають вимогам
ст.ст. 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону
України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
,
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати
будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які
прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 14 вищезазначеного закону
( 959-12 ) (959-12)
, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають
право самостійно визначати форму розрахунків по
зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать
законам України та відповідають міжнародним правилам.
У цивільно-правових відносинах допускається припинення
зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги,
відповідно до ст. 217 Цивільного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Ст. 218 Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
містить положення про неприпустимість
зарахування у випадках, передбачених даною нормою, та в інших
випадках, передбачених законом.
Спеціальним законодавством, зокрема, Законом України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, Законом України “Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Декретом КМУ “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
та Цивільним кодексом не
забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної
однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Зважаючи на те, що відносини між позивачем і його контрагентом
за договором є цивільно правовими, суди першої та апеляційної
інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що сторони при
проведенні заліку зустрічних однорідних вимог правомірно
керувалися статтею 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що
припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між
резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічної
однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України.
Залік зустрічних однорідних вимог є юридичним фактом, з яким
законодавство пов’язує припинення прав та обов’язків сторін по
відповідним зобов’язанням.
Виходячи з того, що зобов’язання сторін за контрактом в частині
заліку зустрічних однорідних вимог припинилися, заборгованість
нерезидента перед позивачем відсутня, у зв’язку з чим не має
підстав для обчислення та нарахування пені за порушення строків
розрахунків в іноземній валюті.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає
постанову від 12.11.2003р. Київського апеляційного
господарського суду законною та обґрунтованою, і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення.
Постанову від 12.11.2003р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 29/413 Господарського суду
м. Києва залишити без змін.