ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 11/379
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
Торговельний будинок "XXX"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 26 грудня 2003 р.
та рішення господарського суду Миколаївської області
від 25 листопада 2003 р.
у справі № 11/379
за позовом державного підприємства "YYY"
до товариства з обмеженою відповідальністю
Торговельний будинок "XXX"
про стягнення 333 534,65 грн.
та за зустрічним позовом про стягнення 2 429 868, 52 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача Б.Б.Б., В.В.В.
відповідача Д.Д.Д., Е.Е.Е.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2002 р. позивач пред'явив в господарському суді позов до
відповідача про стягнення заборгованості за поставлену за
договором від 01.02.2002 р. № 12/2002 продукцію у сумі 297 200,27
грн. та 34516,38 грн. пені.
В подальшому уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені та
просив стягнути 34 167,90 грн. (а.с.381-398,т.4).
У січні 2003 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом до
позивача про стягнення 2 429 868,52 грн. вартості оплаченої, але
не отриманої продукції заводу за договором від 26.09.2001 р. №
231-1/2001.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.11.2003
р. (суддя Василяка К.Л.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 26.12.2003 р., первісний
позов задоволено, стягнуто на користь ДП "YYY" 297 290,27 грн.
основного боргу, 34 167,90 грн. пені та судові витрати, в
задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ ТБ "XXX", посилаючись на порушення судами
при розгляді справи норм матеріального і процесуального права, що
призвели до неповного з'ясування обставин справи та неправильне її
вирішення, просить скасувати постановлені у справі судові рішення
та направити справу на новий розгляд.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між
сторонами 26.09.2001 р. було укладено договір № 231-1/ 2001 р.
строком дії до 31.12.2001 р. (а.с.9-10, т.3), згідно якого завод
зобов'язувався передати у власність, а товариство прийняти і
оплатити лікеро-горілчану продукцію згідно заявки товариства.
01.02.2002 р. між сторонами було укладено договір № 12/2002,
п.2.2. якого передбачено можливість поставки продукції при
відсутності заборгованості покупця (відповідача) за продукцію,
відвантажену раніше (а.с.13, т.1).
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові,
суд обгрунтовано виходив з того, що відвантаження заводом
продукції ТОВ ТБ "XXX" підтверджується наявними у справі
накладними (а.с.112-189, т.2), а платіжні документи свідчать про
часткову оплату вартості отриманої продукції (а.с.16-146, т.3).
При постановленні рішення судом повно, всебічно і об'єктивно
з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та дана їм
належна юридична оцінка, враховано акт перевірки ДП "YYY" від
09.06.03 р. (а.с.366-374, т.4), яким перевірено поставки продукції
та розрахунки між сторонами за період з 01.04.2001 р. по
01.01.2003 р. та встановлено дебіторську заборгованість по
розрахункам заводу з товариством на суму 297 200,27 грн.
Висновок судово-бухгалтерської експертизи оцінений судом
відповідно до вимог ст.ст. 42-43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Сума пені стягнута судом в межах строку позовної давності
встановленого п.1ч.2 ст.72 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та відповідно до
п.7.2 договору, укладеного між сторонами.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що судом першої і апеляційної інстанції повно і
всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, належно оцінені
докази, що мали юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті та правильно застосований матеріальний закон, що
регулює спірні правовідносини, підстав для скасування
постановлених у справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
Торговельний будинок "XXX" залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2003 р.
і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26
грудня 2003 р. у справі за № 11/379 - без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко