460/873/19 Про визнання протиправним та скасування окремого підпункту наказу Міністерства екології та природних ресурсів України "Про анулювання ліцензії" в частині анулювання ліцензії ПАТ "АЗОТ" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (зберігання, утилізація, видалення небезпечних відходів) - 14.07.2020 Прийняття

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі- ПАТ "Рівнеазот") до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про визнання протиправним та скасування пункту наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства енергетики та захисту довкілля України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (колегія у складі головуючого судді Гінди О. М., суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В. В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року задоволено позов ПАТ "Рівнеазот" до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про визнання протиправним та скасування пункту наказу.

Визнано протиправним та скасувано підпункт 1.5 пункту 1 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №366 від 19.10.2018 "Про анулювання ліцензії" в частині анулювання ліцензії ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами №99 від 15.03.2016 (зберігання, утилізація, видалення небезпечних відходів).

Міністерство енергетики та захисту довкілля України подало 28 грудня 2019 року апеляційну скаргу на рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху через те, що скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі- КАС України (2747-15) ), а саме: додано документ про сплату судового збору у розмірі 1921 грн, який є меншим від розміру встановленого законом, подано апеляційну скаргу з пропуском строку звернення на апеляційне оскарження та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства енергетики та захисту довкілля України про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства енергетики та захисту довкілля України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року у справі № 460/873/19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 березня 2020 року Міністерство енергетики та захисту довкілля України звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року скасувати, справу направити на розгляд суду апеляційної інстанції.

У скарзі йдеться про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження те, що підставою невчасного звернення до суду з апеляційною скаргою слугувало те, що відповідачу не було своєчасно виділено асигнувань на сплату судового збору, адже такі підстави є об`єктивно непереборними обставинами, що зумовили неможливість у визначені строки оскаржити рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Рівнеазот".

13 липня 2020 року Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у зв`язку з перебування судді Стрелець Т.Г. у відпустці, визначено склад суду: головуючий -суддя: Тацій Л.В., судді: Бучик А.І., Стеценко С.Г.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник). Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по цій справі 23 серпня 2019 року, його повний текст складено також 23.08.2019.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що Міністерством енергетики та захисту довкілля України вже подавалася апеляційна скарга на оскаржуване рішення. Однак, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 вказану скаргу залишено без руху у зв`язку з не сплатою судового збору. Оскільки, відповідачем не виконано вимоги ухвали від 07.10.2019, Восьмим апеляційним адміністративним судом, ухвалою від 26.11.2019 апеляційну скаргу повернуто, вказану ухвалу заявник отримав 06.12.2019.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на неможливість своєчасно сплатити судовий збір у зв`язку з несвоєчасним виділенням асигнувань на сплату судового збору.

Заявник крім цього покликався на те, що юридичним департаментом Мінекоенерго не було отримано копії ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 про залишення апеляційної скарги без руху.

З приводу цих доводів Третій апеляційний адміністративний суд дійшов слушного висновку про безпідставність таких доводів, оскільки копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 отримано відповідачем 15.10.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 79007277560666.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи заявника апеляційної скарги про те, що розміщення Міністерства енергетики та захисту довкілля України у чотирьох адміністративних будівлях за різними адресами та проблеми у системі електронного документообігу, не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, є обставинами непереборної сили для суб`єкта владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі.

Недоліки в організації робочого процесу не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку.

Крім цього, на відповідача в особі керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має обов`язок забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи з урахуванням, окрім іншого, структурних особливостей установи, обсягу навантаження на працівників та перерозподілу їх службових обов`язків, кадрових питань та пов`язаних із цим факторів для виконання покладених на них обов`язків.

За таких підстав, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Міністерство енергетики та захисту довкілля України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади. Тобто, Мінекоенерго є державним органом.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства енергетики та захисту довкілля України залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року по справі 460/873/19 - залишити без змін.