Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Приватного підприємства "ВАШ" (далі – Підприємство) справу за його позовом до Закритого акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" (далі – ЗАТ), Луцької міської ради, за участю третьої особи: Луцьке міське управління земельних ресурсів, про визнання недійсними рішення Луцької міської ради від 25 жовтня 2006 року № 7/42 (далі – рішення № 7/42) та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 1 листопада 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2006 року Підприємство звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу від 1 листопада 2006 року, укладеним на підставі рішення № 7/42 Луцької міської ради, було незаконно відчужено на користь ЗАТ земельну ділянку площею 25501 кв.м. розташовану за адресою м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, оскільки частина спірної ділянки, орієнтовною площею 0,63 га, була відчужена не на конкурсних засадах.

Господарський суд Волинської області постановою від 21 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22 березня 2007 року, в задоволені позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 грудня 2008 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

У скарзі до Верховного Суду України Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), порушило питання про скасування зазначеної ухвали суду касаційної інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Ухвалюючи у справі рішення, суди виходили з того, що вона є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України № 3018-ІІІ від "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС (адміністративну справу) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень відповідно до пункту 7 частини 1 тієї самої статті – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі рішення Луцької міської ради № 7/42 із ЗАТ було укладено договір від 1 листопада 2006 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 25501 кв.м., розташованої за адресою м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16. Частина спірної земельної ділянки площею 0, 63 га межує із земельною ділянкою Підприємства розташованою за адресою м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16а, що зумовлює необхідність користування частиною земельної ділянки для здійснення останнім господарської діяльності та відчуження цієї земельної ділянки на конкурентних засадах.

За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а отже, орган місцевого самоврядування виступає в цих відносинах як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом оспорюваного рішення та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не змінює правову природу спірних правовідносин і не перетворює спір у публічно-правовий.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Приватного підприємства "ВАШ" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 березня 2007 року та постанову Господарського суду Волинської області від 21 грудня 2006 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа № 21 – 224 во 09

Суддя-доповідач: Самсін І.Л.237 Кодексу адміністративного судочинства України