414/2108/16-а Про визнання протиправними дій УПФУ, зобов`язання Управління Пенсійного фонду України призначити, нарахувати та виплатити пенсію відповідно до відпрацьованого трудового стажу - 14.07.2020 Прийняття

до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області (правонаступник - Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області)

про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 15 листопада 2016 року Гребенюк В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, у якому просив:

- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області неправомірними та скасувати рішення № 23 від 09.11.2016;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області призначити, нарахувати та виплатити пенсію відповідно до відпрацьованого трудового стажу з 07.10.2009 та відповідно до архівних довідок, тобто з дня вступу в законну силу рішення Конституційного Суду України у справі № 1-32/2009 від 07.10.2009 № 25-рп/2009.

2. Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 14.12.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі представник позивача із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивача та надіслано особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття касаційного провадження, копію касаційної скарги.

5. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано Верховному Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, має трудовий стаж з 1964 року по 1999 рік. Із 2000 року постійно проживає у державі Ізраїль.

7. ОСОБА_1 з 18.12.1964 по 07.09.1999 працював на території Донецької та Луганської областей.

8. Досягнувши пенсійного віку, 03.11.2016 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії, але рішенням № 24 від 09.11.2016 йому відмовлено у її призначенні.

9. В обґрунтування відмови пенсійний орган послався на порушення позивачем п.1.1. та п.2.1.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (z1566-05) (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (z0895-14) ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846 (z1566-05) (надалі - Порядок № 22-1), в частині підтвердження проживання заявника в місті Кремінна.

10. Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся із позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, а договірні відносини між Державами Україна та Ізраїль з приводу призначення пенсії у випадку з позивачем не існують, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

12. Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком, і зазначив, що для призначення пенсії позивач повинен мати обов`язково місце реєстрації в Україні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Представник позивача у касаційній скарзі вказує, що право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

14. Вказує, що до правовідносин можливо застосувати рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 (v025p710-09) , яким визнано неконституційними норми Закону "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (1058-15) , які встановлювали припинення виплати вже призначеної пенсії особам на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

15. Вважає, що це рішення Конституційного Суду України можливо застосувати і до пенсії, яку ще не призначено, оскільки неможливість призначення пенсії пов`язується з тією ж обставиною, а саме обрання громадянами місця проживання.

16. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

18. Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

19. В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

20. Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

21. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

22. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

23. Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

24. Пунктом 1 Порядку № 22-1 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

25. Згідно з пунктом 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

26. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1.

27. Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

28. Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

29. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документу, що підтверджує фактичне проживання, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком, представником позивача була надана копія закордонного паспорта позивача.

30. Статтею 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

31. Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

32. На виконання названих норм Закону № 1058-IV (1058-15) Правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок № 22-1.

33. Відповідно до пункту 1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

34. У пункті 7 Порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

35. Згідно з пунктом 30 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

36. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

37. При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

- перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

- здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

- перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку).

38. Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку).

39. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

40. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

41. Колегія суддів зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV (1058-15) і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

42. При цьому, отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

43. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 414/2109/16-а і суд не вбачає підстав для відступу.

44. Колегія суддів звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надавалась була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

45. За таких обставин уповноважений орган та суди попередніх інстанцій не перевіряли дотримання інших умов для призначення пенсії, зокрема, не з`ясовували та не вирішували питання щодо наявності у позивача трудового стажу, що є обов`язковою умовою для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , колегія суддів дійшла висновку про необхідність покласти на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.

46. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 351, 356, 359 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Гребенюка Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 14.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі № 414/2108/16-а скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .